Зразок роботи
Висновки до першого розділу
1. Здійснений аналіз наукових літературних джерел свідчить про стійку тенденцію погіршення показників стану здоров'я, фізичного розвитку, фізичної підготовленості школярів в останні роки. Науковці визначають шляхи виходу з кризового становища, включають необхідним внесення науково обґрунтованих змін в систему фізичного виховання загальноосвітніх навчальних закладів. Традиційні уроки фізичної культури сьогодення забезпечують, в середньому, до 20% необхідної тижневої рухової активності. Близько 50% дітей не мають стійкого інтересу до цих уроків фізичної культури, фізичний потенціал практично не змінюється або покращується настільки несуттєво, що не сприяє досягненню оздоровчого ефекту. Узагальнюючи судження багатьох вчених щодо формування, збереження і зміцнення здоров'я учнів загальноосвітніх навчальних закладів, можна стврджувати, що найважливішою умовою є оптимальна рухова активність, яка формується з дитинства і закріплюється в школі. Оптимальним способом вирішення задач цього важливого умови є використання фізкультурно-оздоровчих технологій у навчальному процесі ЗНЗ. Ключовою фігурою у розв’язанні завдань розвитку, зміцнення та вдосконалення здоров'я учнів різноманітними формами фізкультурно-оздоровчих технологій виступає учитель фізичної культури, який використовує ці технологій у своїй професійній діяльності. Отже, формування готовності майбутнього вчителя фізичної культури до використання фізкультурно-оздоровчих технологій у професійній діяльності актуальна педагогічна проблема, яка потребує розроблення, обґрунтування та експериментальної перевірки.
2. Проведений аналіз наукової та науково-методичної літератури у галузі педагогіки, психології, фізичного виховання та спорту і здоров'я людини, и також теореї і методики професійної освіти дозволів виділити головні і спільні риси у поглядах науковців на тлумачення дефініції “фізкультурно-оздоровча технологіяˮ, тому що для успішного розв’язання досліджуваної проблеми необхідно було визначитися з з категоріально понятійним апаратом дослідження, однією із складових якого є “фізкультуро-оздоровча технологіяˮ.
Фізкультурно-оздоровча технологія, як на нашу думку, собою спосіб здійснення фізкультурно-оздоровчої діяльності, що представлений у тій чи іншій формі, та спрямований на отримання максимально можливого оздоровчого ефекту, реалізацію потреби людини у русі, здоров’ї та дбайливому відношенню до нього через свідоме регулювання рухової активності.
3. Формування готовності майбутнього вчителя фізичної культури до професійної діяльності – це інтегральний процес підготовки якості особистості майбутнього учителя фізичної культури у вищому навчальному закладі, що ґрунтується на загальнопедагогічних, психологічних та спеціальних знаннях, уміннях, навичках та свідчить про усвідомлення майбутнім учителем фізичної культури високої здатності до фахової діяльності, що забезпечує прагнення вчителя фізичної культури до ефективного її виконання щодо вставлених вимог.
Проведений аналіз наукової та методичної літератури з досліджуваної проблеми дав змогу конкретизувати й уточнити дефініцію формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до використання фізкультурно-оздоровчих технологій у професійної діяльності; яку ми розуміємо як цілеспрямований педагогічний процес, що забезпечує психологічну, науково-теоретичну, практичну, психофізіологічну та фізичну готовність майбутніх учителів фізичної культури впроваджувати в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів різновиди сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій з метою підвищення інтересу до занять фізичною культурою та забезпечення руховою активністю учнів; розвитку, збереження та зміцнення їхнього здоров'я.
4. До основних структурних компонентів формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до використання фізкультурно-оздоровчих технологій у професійній діяльності ми відносимо п’ять компонентів: мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-рефлексивний, особистісний, професійний. Мотиваційний компонент, що відбиває психологічну готовність майбутніх учителів фізичної культури, їх інтереси, мотиви, потреби щодо використання фізкультурно-оздоровчих технологій у професійній діяльності. Когнітивний компонент, що відбиває науково-теоретичну готовність майбутніх учителів фізичної культури до використання фізкультурно-оздоровчих технологій у професійної діяльності та включає комплекс загальних знань професійно-орієнтованих дисциплін та спеціальних знань щодо теорії та методики викладання фізкультурно-оздоровчих технологій. Діяльнісно-рефлексивний компонент базується на практичній готовності майбутніх учителів фізичної культури щодо використання фізкультурно-оздоровчих технологій у професійній діяльності та містить комплекс практичних умінь та навичок, уміння аналізувати й оцінювати педагогічні ситуації вчителю фізичної культури щодо використання тих чи інші форм фізкультурно-оздоровчих технологій, організовувати цій процес у практиці фізичної культури у ЗНЗ. Особистісний компонент відбуває психофізіологічну готовність майбутнього вчителя фізичної культури до використання фізкультурно-оздоровчих технологій у професійній діяльності, яка виражається у працездатності, педагогічної активності, ініціативності, комунікативних та організаторських здібностях, що безпосередньо пов’язані з професійною діяльністю майбутнього вчителя фізичної культури щодо використання фізкультурно-оздоровчих технологій. Професійний компонент формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до використання фізкультурно-оздоровчих технологій у професійній діяльності базується на фізичній готовності, а саме на фізичних здібностях (сили, гнучкості, витривалості, швидкості, спритності, координаційних здібностей).
5. Результати проведеного серед учителів фізичної культури пілотного експерименту засвідчать негльну потребу у розвьязання проблеми формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до використання фізкультурно-оздоровчих технологій у професійної діяльності. На підставі аналізу результатів самооцінки з’ясовано, що ставляться з великою зацікавленістю, та бажають використовувати фізкультурно-оздоровчі технології у професійній діяльності 73,03% учителів фізичної культури. Під час навчання у вищому навчальному закладі отримали інформацію щодо фізкультурно-оздоровчих технологій лише 37,07% вчителів фізичної культури за результатами самооцінки. 95,86% учителів фізичної культури сформовані знання та практичні навички щодо використання традиційних видів фізичної культури; знання та практичниі уміння використовувати нові фізкультурно-оздоровчі технології мають лише 17,88% учителів фізичної культури, при тому, що вони виявляють значну зацікавленість до опанування фізкультурно-оздоровчими технологіями. До негативних причин, що заважають впроваджувати фізкультурно-оздоровчі технології відносяться: 1). недостатність знань, практичних умінь та навичок учителів фізичної культури щодо використання фізкультурно-оздоровчих технологій; 2). відсутність або недостатність навчально-методичного забезпечення; 3). відсутність або недостатність спортивного обладнання для фізкультурно-оздоровчих.
Магістр