Зразок роботи
Футбол – найпопулярніший вид спорту на планеті. Будь-яка інша спортивна гра не має стільки прихильників у світі. Історія футболу складна та захоплива, не менш ніж історія наукових відкриттів. У роботі виконується аналіз широкої низки літературних джерел з історії та розвитку футболу. Унікальною особливість цього виду спорту є утворення субкультур й формування величезного соціального значення. На сторінках історії футболу було багато урочистих моментів та іноді трагічних, кожен з них заслуговує уваги.
Актуальність теми. Історія та становлення футболу дає можливість глибше розуміти сучасну гру. Адже футбол багато перейняв із свого початкового досвіду, а дещо втратив. В роботі досліджено роботи таких авторів як Барсук О.Л., Лукосяк Ю.П., Дублінський А.В та ін..
Об’єктом дослідження є еволюція гри із м’ячем від моменту перших згадок в історичних записах до футболу у звичному розумінні цього слова.
Предметом дослідження є висвітлення змін та розвитку виду спорту у різні часи та у різних країнах світу. Кожна країна приймаючи чужий досвід обов’язково лишала у грі свій слід у вигляді правил, систем або тактик.
Завдання дослідження:
1. Вивчення динаміки розвитку футболу, починаючи із стародавніх греків, єгиптян, ацтеків аж до наших часів;
2. Аналіз розвитку футболу із появою правил;
3. Обґрунтування розбіжностей в історичних датах різних авторів стосовно початку проведення перших турнірів із футболу;
4. Проаналізувати процес еволюції тактик та систем протягом багатьох років та на прикладі різних країн;
5. Розкрити тему становлення та розвитку українського футболу.
Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 10 найменувань та додатку.
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ФУТБОЛУ
1.1. Футбол у стародавні часи
Футбол - популярна командна гра, в котрій за малу кількість очок необхідно боротися. Це одна з найдавніших ігор людства. Джерела з архівів, які буди знайдені у Китаї та Єгипті мають зображення гравців із м'ячем та окремі м'ячі. Це дає підстави вченим стверджувати, що футбол був відомий ще задовго до нашої ери. Первісні люди використовували у грі в футбол кам'яний м'яч.
В Китаї відомості про гру з м'ячем починають згадувати понад 5000 років тому. За імператорською версією, таку гру вважали важливим методом військової підготовки. На майданчиках воїни застосовували тактики, яких дотримувалися на ігровому полі битви, тож і вдосконалювали основні принципи атаки та захисту. Стародавня гра з м’ячем була схожа на бійку, дозволялося грати і руками, і ногами. М'яч набивали кінським волосом та обшивали шкурою. Надувні м’ячі з’явилися у XVIII столітті. У методичках, які видавали воїнам в Китаї понад 2000 років тому, докладно описували гру в футбол. Барсук О.С. стверджує, що між собою змагалися команди, у яких було завдання потрапити м'ячем в отвір у сітці, яка була натягнута між бамбуковими палицями. Висота палиць мала бути понад 3 метри. Гол зараховувався у тому випадку, якщо м’яч пролітав під сіткою або попадав у отвір, який був у ній [1]. Пізніше, в епоху Хань (206 р. до н.е. – 220 р. до н.е.) в Китаї існувала гра у «ножний м’яч». Правила в тій грі були особливими. На зовнішніх сторонах ігрового поля облаштовували стіни і прорубали в них отвори з кожної сторони. Завданням команди було забити м’яча у будь – який отвір стіни суперника. В кожній команді було по шість воротарів, які захищали ворота. Переможці отримували в нагороду щедрі подарунки. Найпопулярніших гравців призначали на поважні державні чи військові посади. Із назвою "Кемарі" футбол із Китаю дійшов до Японії. Гра була справжньою частиною всіляких релігійних традицій, та популярною серед населення не стала.
Розкопки, що проводились археологами в Єгипті та стародавній Греції, свідчать про поширеність футболу. У стародавній Греції гра із м'ячем мала такі назви: "Файнінда", "Гарпанон", "Єпіскурос" [1]. Назви змінювалися залежно від місцевості. Іноді вони були схожими, але частіше суттєво різнилися. Так, наприклад розповсюдженою грою у стародавніх римлян була «гарпастум». Характер у гри був жорстким. Команди мали знаходитись одна навпроти іншої, завданням було перенести важкий невеликий м’яч за лінію, котра знаходилась за спинами суперників. Правила були не звичними для нас – дозволялось збивати суперника з ніг, передавати м’яч ногами і руками, у будь-який спосіб необхідно було відібрати м’яч. Юлій Цезар всіляко заохочував солдат до цієї гри, адже вважалось, що у них під час таких змагань вдосконалювались важливі у боях якості. Саме «гарпастум» отримав прикмети схожі на наш футбол. З часом м’яч робили шкіряним, передавати його можна було лише ногами. Очки нараховувалися, якщо м’яч потрапляв у ворота.
Ігри з м’ячем просувалась у Європу разом із римськими завойовниками. Англійський середньовіковий футбол був дуже примітивним. Задачею було атакувати суперника, відібрати м’яч та направлятися в сторону воріт, якими слугували будь-який орієнтир – озеро або будівля. Особливе відношення спостерігалось до самого м’яча. Матчі проводилися під час релігійних святкувань, тому поміж святами м’яч зберігали вдома на почесному місці. Це був справжній предмет культу. Жінкам також дозволялось приймати участь в іграх.
В декотрих селах Англії запроваджували справжні битви із м’ячем. Головним гаслом було: «Перемога ціною будь-яких жертв». Правил у грі не було, але ціль полягала в тому щоб пригнати м’яч натовпом до базарної площі села суперника. Такі матчі призводили до людських жертв. 12 червня 1349 року король Едуард ІІІ підтвердив заборону на футбол, котру накладав його батько. Однак гра вже встигла стати популярною і зібрати велику кількість прихильників.
Магістр