Методика навчання школярів основних прийомів у волейболі (ID:609591)

ВСТУП Актуальність та доцільність дослідження. Волейбол - це ігрова діяльність, що має змагальний характер протистояння. Регулюється спеціальними правилами. Основну роль у побудові процесу навчання основних прийомів у волейболі відіграє структура змагальної діяльності та фактори, що визначають її ефективність у волейболі. Волейбол - це елемент навчального процесу в навчальній програмі, який вирішує такі базові педагогічні завдання. У зв’язку з цим особливостями волейболу є такі властивості: складність і швидкість вирішення рухових завдань у постійно мінливих умовах, швидке прийняття рішення про найбільш доцільну дію, своєчасне та ефективне виконання. Правильно організований навчально-тренувальний процес пов’язаний з успішним фізичним розвитком школярів: зміцненням здоров’я учнів, вихованням та вдосконаленням рухових навичок, основних фізичних характеристик (сили, швидкості, витривалості, гнучкості). І все-таки процес оволодіння основних прийомів у волейболі займає багато часу. Він повинен базуватися на найпростіших рухових навичках та вміннях, набутих у початковій школі. Актуальність цієї роботи полягає в тому, що тренувальний процес повинен сприяти високому рівню володіння технікою гри у волейбол, розвитку фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності), розвитку вольових рис, зміцненню здоров’я та розвитку прагне до високих спортивних здобутків. Всі ці моменти слід враховувати при тренуванні та навчанні волейболістів. Вдосконалення системи підготовки кваліфікованих волейболістів повинно базуватися на вивченні законів їх змагальної та тренувальної діяльності. Проблема вивчення основних методів і засобів у волейболі є однією з найбільш розроблених та досліджуваних у вітчизняній науці. Вивченню анатомо-фізіологічних особливостей розвитку організму юних волейболістів присвячено в працях таких дослідників, як І.І. Бахрах, Р.Н.Дорохов, М. Пельман, А.В. Беляєв. Висвітлення питань техника та тактика гри у волейбол.знайшли своє відображення в дослідженнях В.А. Осколкова, М.С. Сунгуров, А.В. Івойлова. Аналіз методики навчання технічним прийомам гри в волейбол розглянули в працях Легоньков С.В., Кириллова Н.та інші. Незважаючи на численні дослідження в галузі тренувань з волейболу, в більшості випадків розглядаються деякі питання щодо техніки та тактики гри, але недостатньо уваги приділяється навчанню школярів основним прийомів у волейболі. Все це обумовило вибір теми курсової роботи : «Методика навчання школярів основних прийомів у волейболі». Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі теоретичних даних проаналізувати базові методики навчання школярів основних прийомів гри у волейбол.   РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ ГРИ У ВОЛЕЙБОЛІ 1.1. Генезис наукових поглядів на проблематику навчання школярів основних прийомів у волейболі Орієнтація національної української освіти на європейську систему потребує вагомої переорінтації та зміни її сутності у підготовці майбутніх професіоналів. Сучасні тенденції ставлять перед вітчизняною освітою більш жорсткі вимоги до підготовки майбутнього спортсмена [8]. Процес оволодіння основних прийомів у волейболі є підґрунтям та головним елементом становлення основних навиків гри у волейбол. Оскільки існують різні підходи до трактування основних прийомів гри у волейболі і не існує його уніфікованого визначення, на нашу думку, необхідно виокремити елементи даного поняття та здійснити їхній аналіз[11]. У науковій літературі враховується техніка виконання та форми і методи навчання школярів гри у волейбол. У той же час розрізняють наступні рівні: а) створення передумов для вивчення, ознайомлення з вивченою технікою; б) вивчення техніки у спрощених умовах; в) вивчення техніки у складних умовах; г) закріплення техніки в грі[1]. Більш детальну структуру формування ігрових навичок надає науковець Ю.Д. Железняк. У той же час для початкової стабілізації навичок слід застосовувати стандартний метод багаторазового тренування, а для вдосконалення дій варіативного типу слід застосовувати змінний метод повторного тренування. У працях Ю.Д. Железняк пропонує послідовність навчальних прийомів гри, яка розділена на п'ять рівнів. У цьому випадку слід враховувати особливості волейболу. Перш ніж навчати гравців новій техніці, необхідно довести їхні фізичні якості до оптимального рівня в комбінаціях для цієї конкретної техніки, створити та посилити їх базове уявлення за допомогою пояснення, демонстрації технологій та інших методів тренування [9]. З точки зору науковця Д.Д. Донського, на сьогоднійшній день, не є актуальний збір загальних стандартних технік, засобів і методів технічної підготовки для досягнення високих результатів. Тому тренеру потрібна творча робота над індивідуальними особливостями та фізичними якостями школярів. Слід мати на увазі, що індивідуальні фізичні якості розвитку кожного школяра рідко повністю відповідають типовим характеристикам, про які зазначено в наукових посібниках. У зв’язку з цим слід говорити про необхідність врахування індивідуальних фізичних особливостей розвитку та готовності школярів. Отже, основним завданням процесу вдосконалення технічних навичок є вдосконалення структури рухових дій, їх динаміки, кінематики та ритму з урахуванням індивідуальних фізичних якостей школярів [8]. Необхідність врахування індивідуальних фізичних якостей школярів при вдосконаленні техніки та основних прийомів у волейболі, також зазначається в наукових публікаціях інших науковців. Різні рівні технічної підготовки школярів-волейболістів, мають своєрідні особливості, які тренер повинен враховувати при здійсненні тренування. Найвідоміші та широко використовувані на сьогодні моделі тренувань - це діаграма динаміки обсягу та інтенсивності навантажень в однорічному навчальному циклі, якій надається теоретичний статус. Як зазначав Н. Г. Озолін, особливо помітний ефект від використання відмінностей у відчуттях, які виникають при виконанні вправи в стандартних та легших умовах або при виконанні вправи в більш складних умовах. Л.П.Матвєєв вважає, що ні вдосконалення рухових навичок, ні розвиток фізичних навичок загалом є неможливими без постійного опору на чіткі відчуття, сприйняття та зорові уявлення. І хоча безпосередній контакт з реальністю відіграє головну роль у реалізації принципу видимості, не слід недооцінювати надану видимість. Іноді виявляється, що це не менше і навіть зрозуміліше безпосереднього сприйняття. Зокрема, ми говоримо про пояснення деталей та механізмів рухів, які важко спостерігати або взагалі приховувати [22]. 1.2. Теоретичний аналіз сучасних підходів до навчання гри в волейбол Волейбол ставить високі вимоги до функціональних особливостей школярів. Гра у волейбол передбачає різкі та швидкі рухи, стрибки, падіння та інші дії. У зв’язку з цим волейболісту потрібно мати миттєву реакцію, швидкість руху на майданчику, швидке скорочення м’язів, стрибки та інші фізичні якості в певних поєднаннях. Систематичний розвиток фізичних якостей сприяє успішному оволодінню ігровими прийомами та тактичними взаємодіями[12]. У дітей та підлітків фізичні вправи в першу чергу спрямовані на розвиток швидкості, спритності, гнучкості, координації та загальної витривалості. У молодших школярів, коли зміцнюються та вдосконалюються навички техніки та тактики, фізична підготовка створює основу для вдосконалення володіння прийомами та тактикою. У підготовці юних спортсменів багато уваги приділяється на силові тренування та особливу витривалість. Фізична підготовка складається із загальної та специфічної підготовки, між якими існує тісний взаємозв'язок[10]. Основна увага в тренуванні, ґрунтується на методиці навчання волейболу, полягає у вирішенні проблем фізичного виховання за допомогою волейболу, навчанні основам техніки та тактики гри, вихованні звички до регулярних тренувань та підготовці їх з відповідними знаннями та навичками. Тренування з волейболу складається з трьох частин. Підготовча частина уроку (5-8 хвилин) включає заходи з організації заняття та вправи, які готують учнів до основних завдань уроку. Навчальний матеріал повинен бути органічно пов’язаний з матеріалом основної частини і включати стройові та порядкові вправи, вправи на увагу, різні види ходьби, бігу, стрибків, загальні та спеціальні вправи для пальців та кистей, плечей, щиколоток та колін, а також як імітаційні вправи з окремих ігрових прийомів, рухових ігор, естафети. В основній частині уроку (30-35 хвилин) вирішуються основні завдання[23]. Робота спрямована на підвищення рівня фізичних якостей, навчання та вдосконалення прийомів гри у волейболі, включаючи вправи для навчання техніці та тактиці гри, а також загальну та специфічну фізичну підготовку. Вибір вправ та їх кількість визначає той чи інший напрям тренувань. Тому ми вважаємо, що це також важливий момент у налагодженні навчального процесу[25]. Слід мати на увазі, що основним способом поліпшення рухових дій волейболіста є вдосконалення великої кількості рухів, формування яких відбувається в процесі різних детерміновано-ймовірних змінних ситуацій в процесі умов конкуренція. У зв'язку з цим існує три способи вдосконалення спортивної техніки. Перший стосується уточнення (вдосконалення) координаційної структури рухів. Другий корелює із вдосконаленням спортивного обладнання шляхом розширення рухового потенціалу спортсмена, і нарешті, третій напрямок вдосконалення спортивного обладнання пов’язаний з його надійністю та стійкістю до шуму та до факторів удару[5]. Поширення програмованого навчання слід розглядати як перспективне у цій галузі. У навчанні волейболу також є спроби використовувати лінійно розгалужене програмоване навчання. Одним із завдань тренувального процесу є його інтенсифікація, що підвищує ефективність не тільки за рахунок збільшення обсягу та інтенсивності тренувальних ефектів, а й використання технічних засобів навчання, що стимулюють розвиток конкретних навичок, а в міру результату підвищують ефективність тренувань. Для підвищення рівня спортивних результатів потрібно шукати іноваційні, більш ефективні методи та форми спортивної підготовки[11]. Технічні засоби для тренування ударних рухів, що використовуються в ігровому середовищі, включають: а) різні типи м’ячів зі змінною траєкторією; б) пристосування з примусовою фіксацією частин тіла спортсмена; в) захисні і вагові рукавички для тренувальних ударів і кидків[8]. Загалом, вищевказані пристрої мають ряд недоліків, які не дозволяють повноцінно використовувати їх в ігровому середовищі, що вимагає розробки нових засобів тренувань та пристроїв для тренування й вдосконалення основних рухів[30]. Особливий інтерес представляють міні-комп’ютери, що дозволяють робити рекомендації (графіки, текст тощо) щодо корекції відповідно до типового стандарту та індивідуальних особливостей спортсмена. Крім того, використання комп’ютерів як технічного засобу навчання відображає загальновідому позицію, що коли людина отримує інформацію про реакції, виражену у візуальних вимірах та певних величинах, ефект від таких повторюваних ефектів значно збільшується та досягається швидше. В даний час персональні комп’ютери широко використовуються для підготовки спортсменів. Однак інформація щодо створення та застосування навчальних програм з техніки ударних рухів з використанням персональних комп’ютерів у волейболі обмежується[32]. Практичні методи тренування основних прийомів за допомогою біомеханічних машин засновані на явищі біомеханічного резонансу. Машини дають можливість не тільки динамічно розвивати фізичні властивості людини в оптимальній комбінації, але на основі індивідуального біомеханічного спектру, щоб забезпечити досягнення заздалегідь визначених властивостей біомеханічного апарату людини. На цій основі було розроблено метод тренування штампувальних рухів на верстатах, який включає такі методи[5].