Стратегія однобізнесового підприємства (ID:27333)

Вступ Розділ 1 теоретичні аспекти сутності стратегій однобізнесового підприємства 1.1. Сутність стратегій однобізнесового підприємства 1.2. Класифікація стратегій підприємства 1.3 Особливості застосування стратегій підприємства Розділ 2 аналіз реалізації стратегій однобізнесових підприємств в україні 2.1 Аналіз реалізації стратегій в Україні за галузями та її проблеми 2.2 Зарубіжний досвід формування стратегій підприємства Розділ 3 шляхи покращення стратегій розвитку підприємства Висновки Список використаних джерел Одним з найбільш актуальних завдань сучасного розвитку економіки України є створення умов ефективного і динамічного переходу до ринкових відносин. При цьому дуже важливою є реорганізація надмірної концентрації і монополізації виробництва, удосконалювання організаційних і структурних відносин, перегляд застарілих командних економічних зв'язків і методів керування.В умовах прискорення процесів світової економічної глобалізації та інтелектуалізації виробництва новітні технології стають тією матеріальною основою, яка визначає технічний рівень сучасного виробництва, форми його організації та управління, рівень конкурентоспроможності виробництва. Функціонування й розвиток підприємств спрямовані на збереження та зміцнення їхніх ринкових позицій. За умов жорсткої конкуренції це вдається лише тим із них, які орієнтуються на високі стандарти діяльності й постійно дбають про забезпечення своїх конкурентних переваг через залучення різноманітних інновацій. Діяльність будь-якого підприємства залежить від його потенціалу. Факторами, які впливають на потенціал фірми, є: система управління; фінанси; персонал; стиль керівництва; маркетинг; товар, послуга; виробництво; збут; постачання; ексклюзивні можливості; загальна ефективність; НДДКР. Актуальність обраної теми полягає в тому, що у цих умовах особливої гостроти набуває необхідність розвитку підприємницької активності, діяльність підприємств і організацій, спрямованих на споживача, і кінцевий результат – прибуток, що і визначає ефективність обраної стратегії. Практичне розв'язання проблем, пов'язаних з необхідністю забезпечення нормальної роботи підприємств, не тільки сьогодні, але й у перспективі, залежить від ступеня освоєння методології і методів стратегічного керування. Поняття "стратегія" в галузі управління підприємством як соціально-економічною системою має на увазі довгостроковий комплексний план дій з керівництва відповідним колективом, спрямований на досягнення місії організації. Цей план переслідує чітко визначення цілі і будується на реальних можливостях організації, з огляду на умови, у яких вона функціонує. Стратегічне планування є основою стратегічного керування й охоплює: - суворе формування цілей організації, її структурних підрозділів і особистих цілей кожного члена колективу; - встановлення головної мети розвитку організації і цілей, що відображають процес її адаптації до навколишнього середовища, тобто ліквідація (пом'якшення) погроз і розвиток можливостей з урахуванням наявного потенціалу чи потенціалу, якого можна досягти; - оцінку потенціалу організації і можливості його підвищення в перспективі (включаючи кадровий склад і внутріорганізаційні відносини); - оцінку зовнішнього і внутрішнього соціально-економічного середовища, у якому діє організація, його можливих змін і, що випливають з нього, вимог до функціонування і розвитку підприємств; - організацію і стимулювання діяльності персоналу підприємства для досягнення стратегій; - основні напрямки, методи й інструменти досягнення поставлених цілей при існуючих можливостях і в ситуаціях, що складаються; - забезпечення надійної реалізації поставлених цілей і завдань необхідними ресурсами; -облік, контроль і аналіз досягнення цілей стратегічного планування, їхню оцінку і висновки. Стратегії підприємства є основою стратегічного планування, за допомогою якої на підприємстві зважується комплекс проблем, пов'язаних з цілеспрямованою переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, впровадженням і використання нових технологій, розвиток маркетингу, удосконалюванням структури керування підприємством, своєчасною і якісною підготовкою і перепідготовкою кадрів.