Нетрадиційні види літальних транспортних засобів (ID:204353)

ВСТУП Літальний транспортний засіб — пристрій для польотів в атмосфері чи космічному просторі До повітряних суден не відносяться транспортні засоби, які використовують лише екранний ефект, зокрема екраноплани, судна на повітряній подушці. Під терміном «нетрадиційні види транспорту», мають на увазі види транспорту, що не мають широкого поширення або що появилися порівняно недавно, хоча ідея про їхнє створення могла з'явитися давно, але її технічна реалізація проходила досить довгий шлях. Поява нетрадиційних видів транспорту пов'язана з розвитком технічного прогресу, що дозволяє поступово усувати такі недоліки традиційних видів транспорту, як низька швидкість руху, недостатня екологічна чистота, значні витрати, мала провізна спроможність, недостатній комфорт і ін., а також реалізовувати нові досягнення науки і техніки в умовах зростаючих транспортних потреб, пов'язаних із зростанням виробництва, міст, підвищеною рухливістю населення, туризмом і т. п. Із багатого різноманіття нетрадиційних видів літальних транспортних засобів слід відмітити аеростат, дирижабль, планер, параплан, орнітоптер, автогір, дисколіт, гідроплан та орбітальний літак. ВИСНОВОК Визначити, що таке «нетрадиційний літальний транспортний засіб» так само складно, як, наприклад, вказати, як високо ви злетіли. Це залежить головним чином від індивідуального сприйняття: що для однієї людини здається звичайним, для іншої повно оригінальності. На зорі авіації - приблизно до 1914 року, коли висунуті першою світовою війною вимоги до льотно-технічних характеристик привели до відносної стандартизації основних схем літальних апаратів, - критерії, за допомогою яких можна було визначити, що той чи інший апарат є звичайним або, навпаки, незвичайним, повністю були відсутні. Різні дослідники використовували найрізноманітніші підходи для вирішення поставленого завдання. У світлі досвіду і практики авіації сьогоднішніх днів багато з цих перших літальних апаратів здаються досить незвичайними. Деякі розробки виявилися плідними і широко відомими; інші - невдалими і, як наслідок, забутими - на довгі роки або назавжди. Однак розвиток техніки часто призводить до відродження і використання деяких винаходів, нереалізованих з першого разу. «Стандартний» літак, який ми знаємо сьогодні, - це літальний апарат, основні несучі поверхні якого розташовані попереду, хвостове оперення - ззаду, а екіпаж, пасажири і корисне навантаження розміщуються в фюзеляжі. Така схема літака досить чітко заявила про себе вже до початку 1909 року. Порівняно невеликі зміни цієї базової схеми вводилися протягом всієї історії авіації; вводяться вони і зараз для більш повного задоволення тих чи інших тактико-технічних вимог. В даній роботі були розглянуті транспортні засоби, будова яких відрізняється від стандартної.