Зразок роботи
Вступ
Світові тенденції розвитку промисловості визначаються в даний час зростаючими вимогами до якості продукції. Тільки продукція, виготовлена на рівні світових стандартів, може користуватися попитом. Однією з основних задач підвищення ефективності промисловості і сільського госпсдарства є поліпшення якості використовуваної сировини, матеріалів і виробів, що підвищує термін служби машин і механізмів, зниження їхньої матеріало- і енергоємності, підвищення продуктивності праці. Тому не тільки об’єми виробництва і асортимент випущеної продукції, але й показники її якості, будуть характеризувати рівень промислового розвитку нашої країни.
Неруйнівні методи контролю базуються на використанні фізичних методів, зв’язаних з впливом на об’єкт контролю різних фізичних полів чи речовин. Використовувані на практиці задачі неруйнівного контролю зводяться до чотирьох типів: дефектоскопія – виявлення порушення суцільностей матеріалу; товщинометрія шарів чи стінок при односторонньому доступі; контроль фізико‒хімічних властивостей: хімічного складу, структури (структуроскопія ) та інших властивостей матеріалу; вивчення внутрішньої будови складних виробів (інтроскопія).
Виконання всіх цих вимог можливе тільки шляхом застосування різних методів контролю, які доповнюють один другого.
Одними із видів неруйнівного контролю (НК) є: акустичний, оптичний, візуальний, тепловий, контроль проникаючими випромінюваннями, вихрострумовий, електричний, магнітний радіохвильовий та проникними речовинами.
Всі дефекти об'єднуються однією загальною ознакою: вони погіршують якість продукції. В процесі розвитку техніки бездефектність виробів завжди була важливим фактором. Навіть при використанні найкращих матеріалів, найбільш досконалих конструкцій і технологічних процесів у готових виробах можуть бути дефекти. Строго дефектом називають кожну окрему невідповідність продукції встановленим вимогам. Різноманітність зустрічаються у виробах дефектів, їх різний вплив на якість виробів приводять до безумовного визначення поняття дефекту. У технічній літературі термін "дефект" трактується значно ширше, наприклад як "вада", "порок", "несуцільності" і т.п., часто не пов'язуючи це поняття з конкретними технічними вимогами, а маючи на увазі тільки небажані локальні варіації міцності та фізико ‒ хімічних властивостей продукції.
Для ефективного виявлення дефектів фахівці з будь‒якого виду неруйнівного контролю (НК) повинні вміти вибрати підхід, розробити методику проведення випробування і створити необхідні пристосування. Крім того, ці фахівці повинні відповідним чином підготувати технічний персонал для проведення випробування і обробки його результатів. Фахівцям високої кваліфікації, що проводять НК, доводиться стикатися з багатьма аспектами проблем пошуку дефектів. Щоб досягти кінцевої мети, необхідно:
1) мати інформацію про матеріали, їх властивості та характеристики, а також про вплив умов виготовлення, термообробки та експлуатації на ці властивості;
2) знати причини утворення дефектів, шляхи їх запобігання та способи усунення;
3) знати взаємозв'язок між механічними властивостями, конструктивними параметрами і використовуваними фізичними явищами;
4) знати механізми руйнування і його типи, тобто розуміти, як і чому відбувається руйнування;
5) мати уявлення про основні фізичних принципах різних методів і прийомів, використовуваних при НК;
6) розбиратися в способах реєстрації, зберіганні і обробці даних, отримуваних з допомогою різних методів неруйнуючих випробувань;
7) знати переваги, недоліки і межі застосовності кожного з численних методів і прийомів НК.
Очевидно, що фахівець з неруйнівного контролю, який не знає і не розуміє технології виготовлення виробів, а також причини виникнення дефектів при виготовленні та експлуатації цих виробів, не зможе надійно й економно їх проконтролювати.
Магістр