виготовлення пальта (ID:1204022)

I. Вступ Сучасний розвиток швейної промисловості в Україні Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невелики¬ми. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові у Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбі¬нати у Херсоні і Тернополі, камвольно-суконний — у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівнен¬ський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького тек¬стильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька обл.) і Богуславської (Київська обл.) суконних фабрик. Бавовняна промисловість для виробництва тканин є першою серед галузей текстильної промисловості. На неї припадає 50,1 % всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувальнообробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон. Основні бавовняні підприємства розміщені у Херсоні і Терно¬полі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний ком¬бінат), Нововолинську (бавовняна фабрика), Полтаві (прядильна фабрика), Києві (ватноткацька), Чернівцях, Івано-Франківську, Ко¬ломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики), Нікополі (нит¬кова фабрика). Вовняна промисловість — одна з найстаріших підгалузей тек¬стильної промисловості. Вона виробляє 7,0 % усіх тканин України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Луганську — тон¬косуконна фабрика, Чернігові — камвольно-суконний комбінат і Кривому Розі — вовнопрядильна фабрика. У Києві, Богуславі, Черкасах і ряді міст Чернівецької і Закар¬патської областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни й синтетичних волокон. Шовкова промисловість пов’язана з виробництвом хімічних во¬локон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Вона виробляє 20.5 % усіх тканин України. Шовкова промисловість зосе¬реджена у Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з нату¬рального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штуч¬ного і синтетичного волокон, у Луганську — меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовля¬ють шовкові тканини технічного призначення. Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський пе¬ріод. Вона випускає 7,3 % тканин країни на Рівненському і Жито¬мирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках. Підприємства повністю забезпечені власним льоноволокном. Частину льоноволокна вивозять за межі країни. Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і влас¬ної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби України. Части¬ну продукції експортують. Трикотажною промисловістю України вироблено в 1995 р. 27,0 млн шт. трикотажних виробів. За 1990—2003 рр. виробництво зменшилося в 12 разів. Вона має значну власну сировинну базу. Найбільші трикотажні підприємства розташовані у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, До¬нецьку, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Хмель¬ницькому, Прилуках (Чернігівська обл.). У Харкові, Житомирі, Чер¬нівцях, Львові й Червонограді (Львівська обл.) працюють панчішні фабрики. Швейна промисловість розміщена у районах споживання, зде¬більшого у великих населених пунктах, оскільки перевезти ткани¬ни і нитки для неї економічніше, ніж готові вироби. У швейній промисловості створено виробничі об’єднання і фірми, серед них такі відомі, як київське виробниче об’єднання швейної промисло-вості "Україна", Львівська фірма "Маяк", Харківська швейна фаб¬рика ім. Ю. Д. Синякова та ін. Швейна промисловість донедавна на 90 % задовольняла попит населення України на готовий одяг, бі¬лизну та іншу продукцію. Шкіряно-взуттєва промисловість після текстильної є найваж¬ливішою підгалуззю легкої промисловості. Основна сировина для неї — природна шкіра свійських, диких і морських тварин. Проте широке використання нових синтетичних матеріалів (штучної шкі¬ри, гуми), парусини, вовни (для валяного взуття), тканини суттє¬во збагатило й доповнило сировинну базу взуттєвого виробни¬цтва. Крім того, із шкіри виготовляють одяг та галантерейні вироби, деталі для текстильних та інших машин. На розміщення шкіряного виробництва впливають і центри м’яс¬ної промисловості, а також традиційні способи й види вичинки шкір. У взуттєвому виробництві велику роль відіграють процеси ме¬ханізації та машинобудування для шкіряно-взуттєвого виробництва. Підприємства шкіряно-взуттєвої промисловості виробляють жорсткі і м’які шкіряні товари, взуття з натуральної і штучної шкіри. Шкіряна промисловість — стара галузь виробництва в Україні. Шкіряні підприємства розміщені у Харкові, Києві, Львові, Василь¬кові (Київська обл.), Бердичеві, Миколаєві. Штучну шкіру виготов¬ляють у Києві, Тернополі, Запоріжжі, Луцьку, шкірзамінники — в Одесі. Сучасна взуттєва промисловість України перетворена на вели¬ку механізовану галузь. Старі взуттєві фабрики у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві, Бахмуті, Херсоні реконструйовано; у Луганську, Києві, Львові, Одесі, Василькові, Запоріжжі й Мукачеві збудовано нові великі підприємства. Всього в країні діє 16 шкіряних і 33 взуттєвих виробничих об’єднання і підприємства. Найбільші шкіряні виробничі об’єднання — у Бердичеві ("Світа¬нок"), Івано-Франківську, Києві; взуттєві виробничі об’єднання — у Луганську, Львові ("Прогрес"), Харкові, Кривому Розі, Хмель¬ницьку. II. Технологічний розділ 2.1 Малюнок моделі 2.1.1 Опис зовнішнього виду Пальто жіноче демісезонне на підкладці класичного стилю, прилеглого силуету з відкладними лацканами. На пілочці поздовжні рельєфи з оздоблювальними строчками та кишені бічні з листочкою. На спинці середній шов, та рельєфи з пройми з оздоблювальною строчкою. Рукав двухшовний. Комір відрізний на стійці. Пальто двобортне застібкою на 3 ґудзики. Ця модель підходить жінкам будь якого віку.