аварія на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) (ID:912836)

Зі спогадів Олександри Іванівни Редчиць, колишньої мешканки с. Деркачі Овруцького району Житомирської області «Була субота, робочий день. Чомусь в село до бабусь та дідусів з міста молоді батьки масово стали привозити дітей, а самі поверталися у місто. Від дітей я вперше почула: «Ми скоро помремо, бо зірвалася АЕС». Учитель навчально-військової підготовки вирішив перевірити рівень радіації: дозиметр зашкалював, рівень радіації перевищив усі норми. У Будинку культури зібрали жителів села. Керівництво запевняло, що все буде добре. Головне – не панікувати. Ми, сільські жителі, з тим атомом ніколи до цього не стикалися, то й сприйняли їх повідомлення спокійно…. Потім, наприкінці квітня – у травні 1986 року, над селом щодня почали літати вертольоти, скидаючи купи піску на радіаційні хмари. Постійно працювали дозиметристи. Бульдозери місцями знімали шар ґрунту до одного метра та кудись вивозили, Військові в робах і протигазах проводили в селі дезінфекцію: з брандспойта поливали вулиці й приватні будинки. Односельці почали відчувати на себе вплив радіації: у роті постійно відчувалася печія й гіркота, паморочилося в голові. Від радіаційного забруднення страждала природа: ліс почорнів, гілля ялинок вигнулося в інший бік… Врешті-решт було прийнято рішення про евакуацію. Люди плакали, ридали.