Зразок роботи
ВСТУП
Рівень розвитку країн тісно пов’язаний зі споживанням енергії. На сьогодні нафта залишається домінуючим джерелом енергії для багатьох галузей економіки.
Протягом кількох десятиріч нафта була основним джерелом первинної енергії. Зростання глобальної економіки приведе до підвищення попиту на багато видів сировини та насамперед на нафту. Головну роль у формуванні попиту на нафтопродукти відіграє рівень використання опалення, електроенергії, транспорту, рівень розвитку економіки та кліматичні умови країни.
Ринок нафтопродуктів є одним з найбільш проблемних в Україні. Будь-які коливання і невизначеності, періодичні бензинові кризи відразу відображаються на гаманцях громадян, навіть тих, хто не має особистого транспорту. Майже половина світлих нафтопродуктів на українському ринку імпортна. Паралельно, зафіксоване чергове зниження обсягів виробництва нафтопродуктів на вітчизняних НПЗ.
Питання ефективного функціонування ринку нафтопродуктів є дуже важливими з погляду забезпечення сталого розвитку та функціонування економіки України, її інтеграції у світовий економічний простір. Оскільки від стану паливно-енергетичного комплексу значною мірою залежить ступінь економічної та політичної незалежності держави, очевидно, що ця проблема потребує подальшого розв’язання з урахуванням сировинного забезпечення та географічного розташування України.
Особливості сучасного ринку, його формування і функціонування потребують глибоких знань товарних груп, їх походження і подальший розвиток. Виходячи з цього актуальним є визначення споживчих властивостей усіх груп товарів, вивчення групових характеристик товарів, які визначають їх споживчу вартість та фактори забезпечення цих характеристик. Важливим є також вивченням товарних характеристик різних галузей промисловості, зокрема асортименту, його класифікації, якості та кількості, фактори, що забезпечують формування і збереження якості та кількості товарів.
В Україні склалася неефективна структура споживання первинних енергоносіїв. Особливо відчутне відставання у споживанні нафти – 10,8% порівняно з 35,8% у світі. Зростання світової ціни на нафту в умовах неефективності її переробки на українських НПЗ призвело до збільшення частки імпорту в задоволенні потреб країни у нафтопродуктах. Крім того погіршилися показники диверсифікації імпортерів нафти, прибутковості НПЗ, конкурентоспроможності українських виробників.
У зв’язку з провадженням в Україні євростандартів на моторні палива важливого значення набуває питання модернізації національної нафтопереробки з використанням технологічної схеми НПЗ країн Євросоюзу.
Основними видами нафтопродуктів є: авіаційні та авто¬мобільні бензини, дизельне пальне, котельне та пічне паливо(мазут), реактивне паливо. Основну кіль¬кість нафтових палив становить моторне паливо, яке застосо¬вується в двигунах внутрішнього згоряння, - 65 % від усіх нафтопродуктів.
Питання теорії та практики модернізації нафтопереробної промисловості з метою більш повного задоволення потреби суспільства у якісних й екологічних нафтопродуктах досліджуються у працях українських і зарубіжних фахівців, зокрема таких як: Бурлака Г.Г., Зиневич В.О., Чирків Б.П., та ін.
Метою дипломної роботи є дослідження асортименту, оцінка якості та особливості класифікації групи паливно-мастильних матеріалів, що реалізує ВАТ МТСЗ «Вінницяоблагротехсервіс».
Для досягнення даної мети було досліджено наступні питання:
- вивчення стану та перспектив ринку нафтопродуктів;
- державне регулювання ринку нафтопродуктів;
- особливості класифікації груп паливно-мастильних матеріалів;
- оцінка споживчих властивостей та якості паливно-мастильних матеріалів (бензинів);
- аналіз структури асортименту паливно-мастильних матеріалів, що реалізує ВАТ МТСЗ «Вінницяоблагротехсервіс»;
- розробка пропозицій щодо підвищення якості і структури асортименту бензинів, що реалізує ВАТ МТСЗ «Вінницяоблагротехсервіс»;
- аналіз складових комплексу маркетингу підприємства;
- визначення конкурентного середовища ВАТ МТСЗ «Вінницяобл-агротехсервіс» і вивчення попиту на підприємстві;
- намітити шляхи поліпшення маркетингової діяльності підприємства.
Об’єкт дослідження – споживча оцінка асортименту нафтопродуктів.
Предмет дослідження – споживчий ринок та споживчі властивості нафтопродуктів.
Дослідження проводилося за матеріалами ВАТ МТСЗ «Вінницяоблагротехсервіс».
При написанні дипломної роботи використовувалися такі наукові методи: загальнонаукові (аналізу і синтезу, системний комплексний підхід), аналітико-прогнозні методи (економіко-статистичний метод) та кореляційно-регресійний аналіз.
Структура роботи: дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних літературних джерел.
Вона викладена на 105 сторінках комп’ютерного тексту, містить 24 таблиці, 10 рисунків, 8 додатків, переліку літературних джерел з 50 назв.
РОЗДІЛ 1
ПРОБЛЕМИ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕКИ НАФТОПРОДУКТІВ
1.1. Чинники формування якості нафтопродуктів
Група паливно-мастильних матеріалів (ПММ) складається з товарів, які застосовуються в різних за конструктивним виконанням механізмах. До неї належать паливні (бензини, дизельне паливо, палива на основі продуктів перегонки нафти тощо) і змащувальні матеріали, призначені для роботи в механічних і гідравлічних системах, консервації та ін.
Властивості ПММ повинні відповідати умовам експлуатації і конструктивним особливостям механізмів, тому розвиток їх вироб¬ництва тісно пов’язаний з приладо- та машинобудівною галузями, технічний рівень продукції яких постійно вдосконалюється, що, в свою чергу, зумовлює зростання вимог до якості матеріалів [33].
Нафтові палива – це рідкі нафтопродукти, застосування яких пов’язане з перетворенням хімічної енергії вуглеводнів у теплову. В двигунах внутрішнього згоряння теплова енергія перетворюєть¬ся на механічну роботу.
Палива умовно поділяють на дистилятні (бензини авто¬мобільні, авіаційні, дизельне паливо для високооборотних порш¬невих двигунів, реактивне, газотурбінні, побутові палива) та залиш¬кові (важкі палива для середньо- та низькооборотних морських дизелів, котельних установок тощо).
Властивості палива переважно залежать від хімічного складу. Основним елементом більшості видів палива є вуглець.
Нафтопродукти отримують шляхом переробки сирої нафти, газоконденсатної і хімічної речовини.
Нафта – в’язка, масляниста рідина з характерним запахом звичай¬но чорного або темно-бурого кольору. У воді практично не розчиняєть¬ся, але може утворювати стійкі емульсії. Нафту, щільність якої до 900кг/ м3 називають легкою (бензиновою), а більше за 900 кг/м3 – важкою. За хімічним складом нафта являє собою складну суміш вуглеводів з доміш¬ками сполук сірки та азоту, кисню, води і мінеральних речовин.
Розрізняють склади нафти:
Елементний – у % по масі становить: 83...87%С, 12...14%Н, 0,01...3,0%М, 0,1 – 2,0 02, 0,03...1,7%8;
Груповий – залежить від вмісту вуглеводів: алкани (парафінові вуглеводи) – до 70%; циклани (нафтенові вуглеводи) – 75%; аре¬ни (ароматичні вуглеводи) – до 35%; а також алкени та алкадієни.
Фракційний – визначається розділенням нафти при різних тем¬пературах кипіння її складових. Фракція нафти – її частина (група вуглеводів) яка википає в певному інтервалі температур [28, 345].
Сума фракцій, що википають при температурі до +350°С нази¬вають світлими нафтопродуктами. Залишок атмосферної (первин¬ної) перегонки нафти, що википає після +350°С називають мазу¬том. Шляхом вакуумної перегонки з мазуту виділяють оливні фракції (масляні дистиляти), що википають при температурі +350...+500°С. Усі фракції, що википають після +350°С, називають темними на¬фтопродуктами. Залишок після вакуумної перегонки мазуту називають гудроном.
Нафту класифікують за певними ознаками.
Кожній нафті за наведеною класифікацією присвоюють шифр відповідно до її характеристики. Маючи шифр будь-якої нафти, можна зробити висновок про її склад і характеристику: про вміст сірки, за виходом паливних фракцій, за виходом масляних дистилятів, за вмістом парафіну, індекс в’язкості.
З нафти отримують паливо, мастили та інші речовини, які є сировиною для хімічної та інших галузей промисловості. Переробку нафти поділяють на первинну та вторинну.
Первинну переробку починають з підготовчих операцій:
- зневоджування – видалення води відстоюванням у резервуарах;
- знесолювання – видалення розчинених газів відстоюванням у резервуарах при пониженому тиску;
- деемальгування – руйнування стійкої емульсії нафти і бурової води.
Первинна обробка (дистиляція) базується на фізичних процесах розділення на фракції за рахунок різної температури кипіння. Дис¬тилюють нафту запобігаючи розкладанню (руйнуванню структури вуглеводів). При збільшенні молекулярної маси змінюється фізич¬ний стан вуглеводів:
- газоподібні – містять у молекулі до чотирьох атомів вуглецю (від СН4 до С4Н10);
- рідкі – містять у молекулі від 5 до 17 атомів вуглецю;
- тверді – містять у молекулі більше 17 атомів вуглецю (парафін, церезін).
Первинну переробку здійснюють під тиском близьким до атмос¬ферного. Отримують такі дистиляти (фракції) (табл. 1.1) [28, c. 347].
Таблиця 1.1
Фракції первинної переробки
Дистилят Температура кипіння,°С Дистилят Температура кипіння, 'С
Легкий бензиновий (ефір петролейний) 30...90 Гасовий 200...300
Бензиновий 40... 170 Газойлевий 250...350
Лігроїновий 160...200 Соляровий 300... 400
Залишок мазут
Дистиляцією, отримують незначну кількість бензину (до 20% від кількості перероблювальної нафти) низької якості. Якщо в ма¬зуті міститься більше 1% сірки, то його використовують як енерге¬тичне паливо. Більш якісний мазут дистилюють для отримання ма¬стильних фракцій, або використовують як сировину для вторинної переробки. Для отримання мастильних фракцій використовують понижений тиск (0,08...0,09 МПа) і виробляють соляровий, вере¬тенний машинний та циліндровий дистиляти. Залишок – гудрон, який використовують у будівництві, або як сировину для вторинної переробки.
Вторинна (деструктивна) переробка базується на термохімічних процесах розщеплення молекул важких вуглеводів з метою отри¬мання, головним чином, моторного палива. Найбільш поширенні такі методи:
Крекінг (англ: «cracking» від «crack» – розщеплювати) буває термічним і каталітичним. Термічний крекінг проводять за темпе¬ратури 470...540°С і тиску до 7Мпа. Технологічна система термічно¬го крекінгу нафтопродуктів залежить від виду сировини. Крім бен¬зину отримують крекінг-залишки (використовують на теплових елек¬тростанціях і в промислових печах) та крекінг – газ (використову¬ють для синтезу полімерів, різних органічних сполук і високооктанового бензину). Каталітичний крекінг дозволяє понизити температуру до 450...520°С і тиск до 0,2...0,ЗМПа та підвищити вихід і якість бензинів.
Піроліз проводять за температури 700...1000°С і тиску, близь¬кому до атмосферного для отримання ароматичних вуглеводів і газів. Гази піролізу – сировина для виробництва продукції органічного синтезу (етиловий і метиловий спирт, барвники, лікарські препара¬ти, синтетичні волокна, каучуки тощо).
Синтез вуглеводів перетворює гази крекінгу в рідину.
Гідрогенізація. Переробляють середні і важкі нафтові фракції з великим вмістом сірчанистих і смолистих сполук.
Коксування полягає у розкладанні нафтових залишків (мазуту, гудрону, крекінг-залишку) при нагріванні без доступу повітря. От¬римують рідке пальне і кокс, який згоряє без твердого залишку. Отриманий кокс використовують для виробництва електродів для електропечей, у ядерній енергетиці тощо.
Товарні нафтопродукти відрізняються один від одного хімічним та фракційним складом, властивостями та сферами застосування. їх поділяють на групи:
1. Нафтові палива;
2. Нафтові оливи;
3. Пластичні мастила;
4. Парафіни, церезини, вазеліни;
5. Нафтові бітуми;
6. Технічний вуглець (сажа);
7. Нафтовий кокс;
8. Присадки до палив та олив;
9. Розчинники та ароматичні вуглеводи;
10. Інші нафтопродукти [29, c. 348].
Отриманні нафтопродукти потребують очистки від домішок, які впливають на стабільність властивостей. Використовують хімічні та фізико-хімічні методи очистки.
Хімічна очистка нафтопродуктів буває:
Кислотною. Масляні дистиляти обробляють концентрованою сірчаною кислотою, яка розчиняє смоли і певні сполуки.
Лужною. Масляні дистиляти обробляють лугом (NаОН) для ви¬далення органічних кислот, сполук сірки та залишків сірчаної кис¬лоти після кислотної очистки.
Селективною. Полягає в обробці нафтопродуктів певним роз¬чинником який, не змішуючись з конкретним дистилятом, розчиняє смоли та кислі сполуки.
Фізико-хімічна очистка нафтопродуктів буває:
Контактною. Нафтопродукт обробляють вибілюючою глиною яка поглинає (сорбує) смоли.
Гідрочисткою. Дизельне паливо обробляють воднем при підви¬щеній температурі і тиску в присутності каталізаторів для видален¬ня сполук сірки.
Таким чином, якість нафтопродуктів залежить від складу сирої нафти та технології її переробки.
1.2. Показники якості нафтопродуктів
Властивості палива повинні відповідати їх призначенню, бути екологічно безпечними та забезпечувати вимоги щодо енергозбереження, зазначених у відповідних нормативних документах. Метою випробувань (стендових, полігонних, лабораторних, сертифікаційних тощо) є визначення комплексного показника якості, який складається зі здатності до прокачування, утворення нагару, температурних (спалах, випаровування, горючість), захисних та санітарно-епідеміологічних властивостей (токсичність) тощо.
Якість товарів залежить від вихідної сировини і матеріалів, кон¬струкції виробу, технології виготовлення, рівня стандартизації, якості упакування, транспортування та зберігання. На якість матеріалів і виробів значно впливають якість проектування, моделювання та якість виготовлення. До якості виготовлення відносять якість нормативної документації, устаткування, інструментів, комплектуючих і т.п.
Вивчення факторів і умов, що впливають на якість готової про¬дукції, важливе і необхідне. Це дозволяє глибше зрозуміти особли¬вості властивостей матеріалів, їх позитивні риси і недоліки та об¬грунтовано підійти до розробки вимог і пред’явленню претензій [28, с. 38].
Серед широкого асортименту нафтопродуктів, що випускаються, автомобільний бензин займає особливе місце, оскільки тенденції в зміні його технічних і експлуатаційних характеристик найбільшою мірою в порівнянні з іншими паливами впливали на прискорення НТП в світовій нафтопереробній промисловості. У структурі споживання нафтопродуктів його частка склала: у США – 43,4%, Західній Європі – 21,2% і в Україні – 30,8%. Початок третього тисячоліття був відмічений подальшим збільшенням середньорічних показників темпів зростання виробництва автомобільного бензину в країнах Північної Америки – на 1,5%, Азіатсько-тихоокеанського регіону – на 5-6% і в решті країн світу – на 4-5%. У 2003 р. в Україні було вироблено 4 742,2 тис. т автомобільних бензинів, а в Російській Федерації – 29 262,5 тис.т.
І тут виникає питання якості бензинового палива. Якість автомобільного бензину характеризується рядом показників. Найбільше значення з них має антидетонаційна стійкість, яка оцінюється октановим числом. Як правило, в країнах Заходу сучасні моделі автомобілів зорієнтовані на використання високооктанового бензину – з октановим числом 95 і вище. Тому використання неякісного бензину приводить до виникнення в двигунах автомобілів детонаційних хвиль, що руйнують його шатунові механізми і до появи нагару на поршнях, в циліндрах і на клапанах, а отже, до виходу з ладу і дорогого ремонту автомобіля.
Особливо велика вірогідність попадання на ринок і використання некондиційного автомобільного бензину в країнах з перехідною економікою, де НПЗ не завжди мають в своєму розпорядженні сучасні технології або достатні кількості високооктанових компонентів.
Основними видами нафтопродуктів є: авіаційні та авто¬мобільні бензини, дизельне пальне, котельне та пічне паливо(мазут), реактивне паливо [13]. Основну кіль¬кість нафтових палив становить моторне паливо, яке застосовується в двигунах внутрішнього згоряння, – 65 % від усіх нафтопродуктів.
Нафтопереробні заводи України (НПЗ) виробляють автомобільні бензини за ДСТУ 4063-2001, ГОСТ 2084-77, ТУУ 00149943.501-98, ТУУ 320.00158764.025-99, ГСТУ 320.00149943.015-2000 та ін.
Російські НПЗ виробляють автомобільні бензини за ГОСТ 2084-77, ГОСТ Р 51105-97, а також за ТУ 38.1011225-89, ТУ 38.1011279-89, ТУ 38.001165-87, ТУ 38.401-58-176-96, ТУ 38.401-58-127-95, ТУ 38.301-25-41-97, ТУ 38.401.58-171-96 та ін. Підприємства Біло¬русі виробляють свою продукцію переважно за російськими нормативними документами.
Неетиловані бензини, імпортовані з країн Західної та Централь¬ної Європи, як правило, відповідають вимогам європейського стан¬дарту ЕN 228:1998.
Єдина система позначень марок автомобільних бензинів відсутня.
Зазвичай, бензин маркірують літерами і цифрами: А, АІ (АИ), іноді словом Нормаль, РКЕМШМ та ін. Цифрами позначають де¬тонаційну стійкість бензинів. У марках бензинів, що виробляються в Європі, цифрами, як правило, позначають октанове число за дос¬лідним методом. Виключення становлять бензини з низьким окта¬новим числом А-72 (ГОСТ 2084-77) та А-76 (ДСТУ 4063-2001, ГОСТ 2084-77, ТУ 38.401-58-176-96), в яких цифрами позначають октано¬ве число за моторним методом.
У США нормується октановий індекс бензинів, який дорівнює половині суми октанових чисел за моторним і дослідним методами [33].
Розглянемо властивості такої групи паливно-мастильних матеріалів як автомобільні бензини. Основними експлуатаційно-технічни¬ми властивостями автомобільних бензинів є детонаційна стійкість, карбюраційні та антикорозійні властивості, хімічна та фізична стабільність, а також ступінь забруднення (вміст домішок).
Детонаційна стійкість – здатність бензину до згоряння в дви¬гуні з номінальною швидкістю без вибухів. Згоряння бензину, що супроводжується детонацією, викликає передчасне зношування і руйнування деталей двигуна. Вона визначається октановим числом, яке встановлюють моторним методом або дослідним.
Методоло¬гія останнього передбачає проведення випробувань з менш напру¬женим режимом роботи двигуна (табл. 1.2), тому октанове число бензину, встановленого дослідним методом, як правило, переви¬щує октанове число, отримане моторним методом.
Октанове число дорівнює вмісту (об. %) ізооктану в його суміші з н-гептаном, яка за детонаційною стійкістю еквівалентна паливу, випробуваному в одноциліндровому двигуні зі змінним ступенем стиску в стандартних умовах на збідненій робочій суміші.
Таблиця 1.2
Умови проведення досліджень властивостей бензину за різними методами
Параметр Метод
моторний (ISO 5163) дослідний (ISO 5164)
Частота обертання колінчатого вала двигуна, об./хв.
Температура, °С:
1. охолоджувальної рідини
2. повітря, що надходить у
карбюратор
3. паливно-повітряної суміші
4. масла в картері
900±10
100±2
50±5
149±1
50... 75
600±6
100±2
52±1
не підігрівається
50... 75
Експлуатація автомобілів у містах характеризується порівняно низьким тепловим режимом роботи двигуна. Це відповідає умо¬вам проведення випробувань детонаційної стійкості бензинів за дослідним методом. Режим роботи двигуна автомобіля в умовах міжміських перевезень на значні відстані, під час їзди по дорогах 2-го і 3-го класів, а також при перевезеннях великих вантажів, тобто тоді, коли двигун працює у більш жорсткому тепловому режимі, відповідає умовам випробувань бензинів за моторним методом.
У випадку застосування бензину з октановим числом, нижче необхідного для двигуна, виникає детонація. Для підвищення де¬тонаційної стійкості бензинів до них додають антидетонаційні при¬садки. Бензини, що містять присадку тетраетилу свинцю (етило¬вані бензини), отруйні, тому їх використання вимагає дотримання правил техніки безпеки. Етиловані бензини відрізняються від неетилованих жовтогарячим, синім, зеленим або жовтим кольорами.
Карбюраційні властивості бензину характеризуються здатністю забезпечувати легкий пуск і швидке прогрівання холодного двигу¬на, а також повнотою випарування та згоряння палива. Вони виз¬начаються переважно