Готельна туристська анімація у Франції (ID:179422)

1.1 Коротко про жонглера як засновника французької анімації Народні ігри, що переростали у видовища і створювали забавників-одинаків, народилися в селі. Формування міських витівників протікало в ході пересування сільських жителів в місто. Процес розподілу праці у феодальному маєтку, що чітко позначився в IX ст., виділив із мас селян значне число ремісників, що виривалися з кріпосного полону і обживалися в містах. Разом з селянами-ремісниками в місто потягнулися і сільські «гравці» – забавники. Слово ioculatores означає просто «забавник». Воно виявилося настільки точним і легкозрозумілим, що незабаром стало проникати в мови різних країн. У Франції воно отримало спочатку форму jogleor, jogler, з якої вийшло таке, що закріпилося остаточно - jongleur. Жонглери, влаштувавшись в місті, наполегливою працею удосконалювали своє мистецтво. Тому в усіх свідченнях, що малюють побут і професію жонглерів в умовах розвиненого міського життя, говориться про них, як вже про готових мастаків. Приблизно до XII ст. у Франції жонглерське мистецтво вже склалося. Тепер жонглер – професіонал, що бере участь в громадському житті і показує мистецтво, в якому присутні ознаки його народного походження, збагаченого міською культурою. Просування на північ було природним новим етапом в історії французького жонглерства. Особливе зростання жонглерських кадрів у Франції розпочалося в XI ст. і тривало у XII ст. В XIII ст. кількість жонглерів налічувалася вже багатьма тисячами. Їхнє мистецтво було різноманітне, самі жонглери представляли собою строкату компанію, різносторонню по жанрах мистецтва і за своїми особистими якостями, що незабаром почалися спроби розібратися в цьому різнохарактерному натовпі і встановити в ній певні рамки, тобто класифікувати.