Зразок роботи
1.1. Суть поняття «туризм» та особливостей його класифікації
Незважаючи на те, що зародження туризму відноситься до Стародавнього світу, до теперішнього часу ще не існує єдиного підходу до визначення його сутності та понятійного апарата. Варто зауважити, що формування визначення поняття «туризм» відбувалося паралельно до розвитку даного явища. Спочатку туризм не був об’єктом наукового дослідження, але у ХХ ст., внаслідок зростання туристичних потоків та їхнього впливу на національні економіки країн, виникає гостра необхідність чіткого визначення даної дефініції.
Одне з найбільш ранніх визначень туризму, прийняте ООН, характеризувало його як «активний відпочинок, що впливає на зміцнення здоров’я, фізичний розвиток людини, пов’язаний із пересуванням за межами постійного місця проживання» [48]. Нове, відмінне від зазначеного за формулюванням і широтою тлумачення визначення туризму було запропоновано ООН у 1992 році, згідно з яким туризм являє собою «подорожі й перебування в місцях, що перебувають поза межами звичайного місця постійного проживання подорожуючого, на строк не більш дванадцяти місяців із метою одержання задоволення й відпочинку, в оздоровчих, гостьових, пізнавальних або професійно-ділових цілях, але без зайняття оплачуваною там діяльністю» [48]. Отже, якщо перше визначення основною метою тимчасового переміщення розглядало тільки оздоровлення та фізичний розвиток, то друге значно розширило перелік цілей подорожі.
На сьогодні існує велика різноманітність визначень туризму, причому відмінність підходів у трактуванні цього явища демонструють не тільки окремі вчені, але й туристичні організації.
2.1. Історичні чинники розвитку туризму в Тунісі
Туніс за площею - одна з малих країн Північної Африки. Його територія, складова 164 2 тис. кв. км по конфігурації нагадує трикутник, витягнутий в меридіональному напрямку. Північно-східний край, мис Ет-Тіб, відокремлена широким (150 км) протокою від острова Сицилія [28, c. 36].
Столиця - місто Туніс.
В історії Тунісу помітну роль зіграли особливості його географічного положення. Країна знаходиться в центрі Середземноморського басейну і як би повернута «Обличчям» до моря: її порізані береги витягнуті на 1,2 тис. км. Берегова лінія Тунісу за довжиною лише на 50 км поступається морських кордонів Алжиру, хоча площа останнього перевершує туніську в 14,5 рази. На відміну від інших країн Магріба Туніс має гарні природними гаванями. В Алжирі і Марокко Середземне море обрамлене труднопрохідними гірськими хребтами, тоді як у Тунісі доступ до нього відкритий, береги переважно низькі, з численними лагунами. Країну недарма називають воротами в Середземне море. Через її територію з давніх-давен проходили шляхи, що зв'язують західну Сахару, приатлантичних райони Тропічної Африки з Близьким Сходом і Європою.
Протягом 75 років, з 1881 по 1956 р., Туніс входив до складу колоніальних володінь Франції. У березні 1956 р. країна набула незалежності, у липні 1957 р. була скасована монархія і проголошена Туніська Республіка. Відповідно до нині діючої конституції, прийнятої в 1959 р., законодавча влада належить Національних зборів, що обирається населенням на 5 років, виконавча -- президентові, перед яким уряд несе відповідальність.
Магістр