Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ
1.1 Вивчення стану наукової розробленості досліджуваної проблеми
Отримання Україною статусу країни з ринковою економікою має помітний вплив на політичний, економічний і соціальний розвиток в бік демократизації і соціально орієнтованої ринкової економіки. Для подальшого розвитку економіки й ринкових відносин в Україні необхідний комплексний підхід до аналізу нових господарських взаємовідносин між суб’єктами ринку усіх галузей економіки, реформування системи державного управління та місцевого самоврядування, формування ефективної системи управління і створення умов, необхідних для прибуткової підприємницької діяльності.
Виділяють дві взаємопов’язані системи – сфера матеріального (товарного) виробництва і невиробнича сфера, призначення якої полягає у виявленні та задоволенні потреб населення шляхом надання різних видів послуг. Основним продуктом виробничої сфери виступає товар, невиробничої – послуги, які можна назвати «невидимим товаром», або товаром, що не має матеріальної форми. Ф.Котлер визначає послуги як «будь-який захід або вигоду, що одна сторона може запропонувати іншій і які в основному невловимі й не призводять до оволодіння будь-чим.
Виробництво послуг може бути, а може і не бути пов’язане з товаром у його матеріальному вигляді» [21,с.6]. Можна зробити висновок , що послуга продається не як товар, а як певна діяльність. З 24.01.94 р. в Україні діяв Загальний класифікатор галузей народного господарства, згідно якого усі галузі економіки поділялися на «виробничу» і «невиробничу» сфери, при чому пріоритетною вважалася саме виробнича сфера, оскільки саме тут створювалися матеріальні блага, які впливали на національний прибуток. Всі інші види діяльності, в процесі яких матеріальні блага не створювалися, відносилися до невиробничої сфери, тобто сфери послуг. Проте час показав, що дане твердження не є вірним. Прикладом може слугувати досвід іноземних країн, де сфера послуг складає основну частину економіки. Отже, на сьогодні сфера послуг у світі – це один з найдинамічніших і найбільших ринків, основним чинником успіху на якому є злагоджена та ефективна робота підприємств сфери послуг та існуючий попит серед клієнтів.
На даний час має право на існування твердження, що рівень розвитку сфери послуг є одним з найважливіших показників соціально-економічного стану країни, оскільки знаходиться під впливом непростих суспільно-економічних процесів та є основним чинником динамічного розвитку країни. Таким чином, невиробнича сфера є складною системою, соціальною за своєю суттю, оскільки її розвиток спрямований на виявлення і забезпечення соціально-економічних потреб суспільства. На сьогоднішній день, згідно даних Всесвітньої туристичної організації, (далі ВТО), на туризм припадає 10% світового ВВП. Туризм як галузь економіки демонструє найдинамічніші темпи розвитку в світі. Якщо в 1950 році по світу подорожували 25 млн людей на рік, то сьогодні це – 1,3 млрд. На цю галузь припадає 10% світового ВВП і кожне десяте робоче місце, повідомляє Всесвітня туристична організація (ВТО) у своєму звіті, представленому в ООН. У ВТО очікують, що до 2030 року оборот в індустрії туризму буде збільшуватися на 3% щороку[22,с.7]. Розвиток туризму відбувається завдяки зростанню середнього класу і зниженню вартості транспортних послуг, особливо цін на авіаквитки.
Україна зайняла 88 місце за привабливістю для туристів за версією експертів Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Серед інших пострадянських країн, вище розташувалися Естонія (37 місце), Росія (43 місце), Латвія (54 місце), Литва (56 місце), Грузія (69 місце), Азербайджан (71 місце), Казахстан (81 місце) і Вірменія (84 місце) [20].
У плані безпеки, на думку експертів Всесвітнього економічного форуму, в Україну на відпочинок їхати не рекомендується, так само, як і в Пакистан, Нігерію, Венесуелу, Єгипет, Кенію і Гондурас, що увійшли в топ-10 країн-аутсайдерів за цим показником. При складанні рейтингу враховувалися такі фактори, як наявність збройних конфліктів на території держави, рівень злочинності й терористична загроза. З іншого боку, експерти відзначили високий рівень охорони здоров’я в Україні та санітарних стандартів, де країна потрапила в першу десятку країн-лідерів.
2.1. Основні тенденції розвитку готельного господарства України
Готельне господарство є однією з головних складових туристичної індустрії України. Проте, сьогодні можна констатувати про відсутність високо-конкурентних позицій у цьому секторі національної економіки. Інфраструктура закладів розміщення в Україні не відповідає міжнародним нормам проживання та відпочинку: недостатня кількість готельних підприємств, у структурі готельних підприємств низька частка закладів високої категорії, матеріально-технічна база застаріла та потребує модернізації, відсутні сучасні засоби зв'язку та інформаційних комунікацій, ефективні та надійні системи захисту, які є передумовою високого рівня якості послуг.
Готельна індустрія є найважливішим компонентом сфери туристичних послуг. Саме від розвитку засобів розміщення, розташованих на території конкретної дестинації, залежить спроможність певного регіону приймати та обслуговувати іноземні та внутрішні туристичні потоки. Потужність та спеціалізація підприємств готельного господарства, їх здатність продукувати високоякісні послуги за сприятливими цінами, відповідність матеріально-технічної бази готелів та умов обслуговування клієнтів вимогам професійних стандартів є основою для успішного функціонування регіонального готельного комплексу в конкурентному середовищі [1].
Для аналізу потенціалу готельного господарства України доцільно виявити рівень його конкурентоспроможності серед інших країн. На даний час існує багато методів оцінювання рівня конкурентоспроможності, кожен з яких має свою методологічну основу, переваги, недоліки й можливості використання в практичній діяльності підприємств сфери туризму. Найпоширенішими методами для оцінки конкурентоспроможності є наступні: метод рангів; метод різниць; метод балів; метод порівняльних переваг; метод, заснований на теорії ефективної конкуренції; метод оцінювання досягнення точки рівноваги; матричний метод тощо.
Також за для розвитку міжнародного туризму в Україні важливою характеристикою є наявність міст розміщення туристів належної якості та високого рівня інфраструктури та обслуговування. За даними Державного комітету статистики України, в 2016 році в країні в цілому функціонувало більше 4000 готелів, 398 санаторіїв і санаторіїв-профілакторіїв всіх профілів (не рахуючи дитячих), а також 5 бальнеогрязелікарень [31]. Розподіл цих структур по рокам на території України наданий у рис. 2.1.
Магістр