Інновації в туристичній галузі (ID:407449)

РЕФЕРАТ Дипломна робота складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел із 73 найменувань і додатків. Робота містить 9 додатків, 6 рисунків, 15 таблиць. Загальний обсяг роботи – 101 стор., обсяг основного тексту – 75 стор. Об’єктом дипломної роботи є інновації в туристичній галузі на туристичній фірмі «Магнолія». Предметом дослідження виступають сукупність теоретичних і практичних положень впровадження інновації в туристичній галузі. Мета роботи – поглиблене розкриття основних теоретичних і практичних положень інновацій в туризмі. Робота присвячена дослідженню інновацій в туристичній галузі. У вступі розкрита актуальність теми, ступінь її наукової розробленості, практична значення результатів дослідження. Здійснено аналіз нормативно-правової бази щодо забезпечення інноваційної діяльності в туризмі. Вивчено особливості управління інноваційною діяльністю та. Досліджено впровадження інноваційних інформаційних технологій в турфірмі. Розглянуто поняття і особливості управління інноваційною діяльністю в туристичній галузі. Проведено характеристику турагента «Магнолія», оцінку інноваційних форм та засобів діяльності фірми. Представлено аналіз ефективності впровадження інновацій турагента. На основі дослідження розроблено пропозиції для підвищення ефективності застосування інновацій в діяльності турфірми «Магнолія». У висновку підведені підсумки роботи, сформульовані положення напрямів вирішення проблем впровадження інновацій в туризмі. Ключові слова: ТУРИЗМ, ІННОВАЦІЇ, ІННОВАЦІЇ В ТУРИЗМІ, ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ТУРАГЕНТ, ТУРИСТИЧНА ФІРМА, УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В ТУРИЗМІ. ВСТУП Загальна тенденція розвитку ринкових економічних систем свідчить, що найбільших комерційних успіхів досягають економічні суб’єкти, які функціонують на засадах інноваційної діяльності. Ефективна діяльність, забезпечення високих темпів розвитку та підвищення рівня конкурентоспроможності продукції значною мірою визначається рівнем інноваційної активності підприємств та діапазоном інноваційної діяльності. Необхідність інноваційного розвитку національної економіки пред’являє нові вимоги до змісту, організації, форм і методів управління інноваційним потенціалом організацій. Переорієнтація українських підприємств на інноваційну модель розвитку повинна здійснюватись еволюційним шляхом через трансформацію всього соціально-економічного середовища. Отже, вищевикладене доводить актуальність теми дипломної роботи. Об’єктом дослідження – інновації в туристичній галузі на туристичній фірмі «Магнолія». Предметом дослідження – сукупність теоретичних і практичних положень інновації в туристичній галузі на туристичному підприємстві «Магнолія». Метою дипломного дослідження є поглиблене розкриття основних теоретичних та практичних положень інновацій в туризмі. Досягнення визначеної мети дипломної роботи обумовило необхідність розв’язання таких завдань: – розкрити поняття інновацій та визначити нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності в туризмі; – розкрити особливості управління інноваційною діяльністю в туристичній галузі; – здійснити аналіз фінансово-економічного стану організації як важливої передумови для здійснення інноваційної діяльності; – дослідити організаційно-економічну характеристику туристичної фірми «Магнолія»; – сформулювати оцінку інноваційних форм і засобів діяльності турагента; – розрахувати ефективність впровадження інновацій турагента; – провести дослідження по знаходженню напрямків підвищення ефективності застосування інновацій в діяльності турагента. Основними методами дипломного дослідження є системний та порівняльний аналіз, також використовуються методи наукової класифікації та систематизації, міждисциплінарності дослідження. Інформаційну базу склали офіційні статистичні матеріали, дані первинного обліку та фінансової звітності базового підприємства переддипломної практики «Магнолія». Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел із 73 найменувань і додатків. Робота містить 9 додатків, 6 рисунків, 15 таблиць. Загальний обсяг роботи –101 стор., обсяг основного тексту – 75 стор. Розділ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙ В ТУРИСТИЧНІЙ ГАЛУЗІ 1.1. Нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності в туризмі Одним з видів господарської діяльності є інноваційна діяльність, яка має особливе значення у зв’язку з орієнтацією нашої держави на забезпечення інноваційного шляху розвитку економіки країни. Інноваційна діяльність – це різновид господарської діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в тому числі випуску і розповсюдження принципово нових нидів техніки і технології, досягнення прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, здійснення якісних змін у стані продуктивних сил, поліпшення соціального й екологічного становища, випуску нових конкурентноздатних товарів, послуг та ін. [52]. Вирішальною ознакою інноваційної діяльності є інновації, що створюються в результаті її здійснення та/або застосовуються в процесі її здійснення. Відомо, що будь-яка економічна система, особливо ринкова, побудована на поділі повноважень і прав прийняття економічних рішень між різними державними структурами (інституціями) та окремими господарюючими суб’єктами. Ці повноваження і права по-різному поділяються в різних економічних системах. Так, у ринковій економіці основна маса факторів виробництва перебуває у власності самих суб’єктів господарювання, а не держави, як це має місце, наприклад, в адміністративно-командній (або плановій) економіці. У ринковій системі державні інституції мають право розпоряджатися майном, факторами виробництва і товарами настільки, наскільки вони спроможні купувати їх. Ринкова економіка, особливо у теоретичному аспекті уособлює свободу економічного вибору, яка передбачає вільний вибір професії, роду занять, свободу виробництва та продажу товарів (послуг), у т. ч. робочої сили, досконалу конкуренцію тощо. Проміжне положення між ними посідає так звана змішана економіка, яка в загальному розумінні поєднує різні форми власності та господарювання, а також ринкові принципи конкуренції і державного регулювання [34]. Однією з найважливіших економічних функцій держави в змішаній економіці є створення правової основи її функціонування. Насамперед – це прийняття законів і правил, що регулюють економічну діяльність, а також контроль за їх виконанням. Створюючи законодавчу базу, держава встановлює юридичні принципи функціонування економіки, виконувати які зобов’язані всі суб’єкти економічної діяльності. До числа таких правил належать закони, законодавчі й нормативні акти, які захищають права власності, визначають форми підприємництва, умови функціонування підприємств, їх взаємозв’язки між собою та державою [22]. У системі стратегічного управління підприємством технологічна стратегія відноситься до стратегій третього порядку – функціональних (розташованим в ієрархії стратегій нижче корпоративних і бізнес- стратегій) [55]. Однак основний зміст технологічної стратегії, як правило, пов’язане з інноваційним розвитком бізнесу, яке в кінцевому підсумку є визначальним фактором конкурентоспроможності підприємства в довгостроковій перспективі. Донедавна технологічні чинники слабо враховувалися при формуванні стратегій підприємств, проте майбутня зміна технологічного укладу змушує менеджмент переглядати підходи до управління і приділяти основну увагу саме технологічним стратегіям і програмам інноваційного розвитку. При цьому все частіше відзначається пріоритетність технологічних стратегій перед іншими функціональними стратегіями, а програми інноваційного розвитку підприємств набувають статусу корпоративної стратегії. Головне завдання технологічної стратегії полягає в тому, щоб перевести виробничо-технічний комплекс підприємства і його продуктовий портфель з його справжнього стану в бажаний керівництвом майбутній стан, найбільшою мірою відповідне прогнозованим умовам [55]. Оперативне управління інноваційною діяльністю має своїм завданням визначення найефективніших шляхів і засобів реалізації прийнятої стратегії розвитку. Воно по¬лягає у послідовному виконанні основних управлінських функцій (планування, організування, контроль, мотивуван¬ня) у короткостроковому періоді [46]. Правове регулювання розвитку економіки України здійснюється шляхом прийняття Верховною Радою України законів і законодавчих актів, видання указів Президента, нормативних актів Уряду (постанов, розпоряджень), Національного банку України, а також розроблення механізму їхньої реалізації й контролю за їх виконанням. Закони, законодавчі та нормативні акти визначають об’єкт і зміст регулювання, відповідальність юридичних і фізичних осіб за їх невиконання. Закони здійснюють функцію довгострокового правового регулювання, а укази, нормативні акти, як правило, – короткострокового, або оперативного. Відповідно до Господарського кодексу України основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання є: – державне замовлення, державне завдання; – ліцензування, патентування і квотування; – сертифікація та стандартизація; – застосування нормативів та лімітів; – регулювання цін і тарифів; – надання інвестиційних, податкових та інших пільг; – надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму визначені в Законі України «Про туризм» [13]. За оцінкою Всесвітньої туристичної організації ООН (ЮНВТО), внесок туризму до світового валового внутрішнього продукту з урахуванням непрямого ефекту становить 10 відсотків. Загальна кількість робочих місць, що прямо або опосередковано стосуються сфери туризму, становить 11 %. У 2015 р. частка міжнародних туристичних прибуттів збільшилася на 4,4 % і становила 1184 млн. туристів [20]. Загострення кризових явищ у сфері туризму та курортів свідчить про необхідність удосконалення державної політики у зазначеній сфері, пріоритетів і принципів її реалізації, повноважень і компетенції суб’єктів туристичної діяльності, впровадження ефективних організаційно-правових, економічних, інформаційних механізмів розвитку сфери туризму та курортів як високорентабельної галузі національної економіки. Єдиний шлях розв’язання системних проблем у сфері туризму та курортів – це стратегічно орієнтована державна політика, основним завданням якої є визначення туризму одним з основних пріоритетів держави, впровадження економіко-правових механізмів успішного ведення туристичного бізнесу, інвестиційних механізмів розвитку туристичної інфраструктури, інформаційно-маркетингових заходів з формування туристичного іміджу України [20]. Уряд схвалив «Стратегію розвитку туризму та курортів на період до 2026 року» [53]. Документ розроблено з метою створення умов для забезпечення прискореного розвитку сфери туризму і курортів, перетворення її у високоефективну, інтегровану у світовий ринок галузь. Запровадження «Стратегії» передбачається за напрямками, серед яких: забезпечення безпеки туристів та захист їх законних прав та інтересів, імплементація законодавства ЄС у сфері туризму, забезпечення комплексного розвитку територій, зокрема створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розбудову туристичної інфраструктури, удосконалення системи професійної підготовки фахівців сфери туризму, формування та просування позитивного іміджу України, як країни привабливої для туризму. Для оцінки стану розвитку сфери туризму та курортів в Україні та досягнення основних стратегічних цілей, визначених Стратегією, використовуються контрольні показники розвитку, результати державних статистичних спостережень у сфері туризму та курортів, інші дані центральних органів виконавчої влади та індекси міжнародних рейтингів розвитку туристичної галузі. За результатами реалізації Стратегії необхідно досягти контрольних показників, указаних у додатку А. Вивченням інноваційних процесів в різних галузях народного господарства займалися як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники. «Інновація у сфері послуг може бути визначена як: нова концепція сервісу, нові канали зв’язку з клієнтами, нові системи розподілу і технологічні рішення, які найчастіше спільно змінюють пропозицію послуг на ринку, оновлюють функції фірми і вимагають структурно нових організаційних, технологічних і людських можливостей фірми». Важливим аспектом реалізації інноваційної політики та управління інноваційною діяльністю є розвиток інноваційної інфраструктури. Інноваційна інфраструктура – галузі економіки, науково-технічних знань, обслуговування, які безпосередньо забезпечують розвиток інноваційних процесів у виробництві, яка включає комплекс інноваційних, інформаційних, консультаційних, обчислювальних, навчальних та інших центрів, інвестиційних, науково-технічних бірж, організаційних та інших послуг із супроводу всіх специфічних етапів інноваційної діяльності. Однак необхідно відзначити, що на впровадження інновацій в туризмі значний вплив мають економічна ситуація в країні, соціальний стан населення, національне законодавство, а також міжурядові та міжнародні угоди, тому в кожній країні мотиви та причини появи інновацій в туристичній діяльності різні. Таким чином, відбувається інтеграція науки, виробництва і споживання. Виділяють кілька характерних рис: – зростання потреби населення в знайомстві з способом життя в інших регіонах та отримання нових знань; – перенасичення населення багатьма традиційними напрямками поїздок; – загострення конкуренції, зростання пропозицій стандартизованих глобальних продуктів; – необхідність стримувати виїзд своїх громадян у зони, аналогічні за умовами регіонам своєї країни (природа, культура, клімат); – гармонійне об’єднання привабливих умов відпочинку і подорожей (природних і культурних особливостей, можливостей проведення дозвілля, придбання специфічних товарів і спеціальних туристичних послуг) для повного задоволення потреб найвибагливіших туристів; – технологічна революція та експансія послуг в економіці; – перехід від економіки пропозицій до економіки попиту. Так, базуючись на положеннях Генеральної угоди про торгівлю послугами (далі – ГАТС), в туристичній сфері розвивається інноваційна діяльність за трьома напрямками: 1. Впровадження нововведень (організаційні інновації), пов’язаних з розвитком підприємства і туристичного бізнесу у системі та структурі управління, включаючи реорганізацію, поглинання конкуруючих суб’єктів на основі новітньої техніки і передових технологій; кадрової політики (оновлення і заміна кадрового складу, система підвищення кваліфікації, перепідготовка та стимулювання працівників); раціональної економічної та фінансової діяльності (впровадження сучасних форм обліку та звітності, що забезпечують стійкість положення і розвитку підприємства). 2. Маркетингові інновації, що дозволяють охоплювати потреби цільових споживачів або залучати не охоплених на даний період часу клієнтів. 3. Періодичні нововведення (продуктові інновації), спрямовані на зміну споживчих властивостей туристичного продукту, його позиціонування і надання конкурентної переваги [35]. Правове регулювання інноваційної діяльності передбачає цілеспрямований вплив на суспільні відносини, що виникають у процесі створення і впровадження інновацій у суспільне життя. Тому основне завдання науковців полягає у встановленні кола суспільних відносин, що виникають в ході ведення інноваційної діяльності, визначенні сучасного стану правового регулювання в інноваційній сфері, виявленні основних проблем і протиріч, що складаються в цій області, розробці та внесенні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства. Важливу роль у правовому регулюванні інноваційної діяльності мають відігравати принципи державної політики у галузі науки і інновацій. Серед них можна виділити такі [14]: 1. Свобода наукової та науково-технічної творчості; 2. Правова охорона інтелектуальної власності; 3. Підтримка конкуренції у галузі науки і техніки; 4. Стимулювання ділової та наукової активності; 5. Концентрація ресурсів на пріоритетних напрямках державної політики; 6. Розвиток міжнародного співробітництва. Варто звернути увагу на те, що інноваційна діяльність має подвійну природу. На першому етапі вона являє собою наукову діяльність, а на наступних – підприємницьку. Таким чином, державна інноваційна політика повинна складатися з двох напрямків: державної науково-технічної політики та державної політики у сфері підтримки підприємництва. Основним нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом є Закон України «Про інноваційну діяльність» [14]. Договірні відносини в туристичній галузі регламентовані Цивільним Кодексом України, законами, постановами та іншими нормативними документами, але основним нормативним документом, що на даний час визначає послідовність і порядок договірних відносин в сфері туризму є Закон України «Про туризм» [13]. Одним із основних принципів, державної інноваційної політики, визначених в Законі України «Про інноваційну діяльність», є здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок. У зв’язку з цим варто звернути увагу на досвід іноземних держав в сфері правового регулювання інноваційної діяльності, на основі чого створити власну модель державної інноваційної політики, що стане основою удосконалення нормативно-правового регулювання у цій сфері.