Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні (ID:939615)

ВСТУП Актуальність теми дослідження. Тема цього дослідження є надто актуальною, оскільки втрати в туризмі через глобальну пандемію, а тепер і збройний напад на Україні з боку росії є дуже важливими викликами для туристичної галузі в останні роки. Існує нагальна потреба у зміні фокусу стратегічних цілей та переосмисленні питання сталого розвитку туризму та курортів в Україні з метою відновлення та подальшого розвитку туризму. З цією метою, враховуючи перехідний етап розвитку туризму в Україні в роки після здобуття незалежності, фактори позиціювання вітчизняного туризму на кожному етапі життєвого циклу, а також поточні проблеми туристичної галузі на проектному, продуктовому та інфраструктурному рівнях, необхідно підвищити індекс конкурентоспроможності та забезпечити високий рівень обслуговування туристичного ринку України, що вимагає розвитку людських ресурсів, розбудови потенціалу та постійних змін у туристичній галузі. Туризм є одним з найпростіших і найшвидших засобів залучення іноземного капіталу в українську економіку. Сьогодні весь світ захоплюється українським народом, але для того, щоб говорили про мужність і героїзм народу, українській владі важливо налагодити участь іноземців у процесі відбудови країни. Повоєнний період відкриває великі можливості для в'їзного туризму. Як тільки Україна почне добре комунікувати, люди будуть приїжджати в країну з цікавості. Спочатку актуальними будуть маршрути, пов'язані з війною, і символічні повоєнні місця. Відвідування і самопізнання - це пізнавальний туризм. Крім того, потрібно показати їм щось інше. Водночас потрібно показати їм іншу Україну - дружню країну з гарною природою, давньою культурою та смачною їжею. Цей баланс повинен бути витриманим. Туризм як явище існує з часів античності, але сучасної комерційної форми він набув у середині 19 століття і особливого розмаху набув у середині 20 століття після Другої світової війни. Цьому сприяла низка економічних факторів (розвиток сфери послуг, зростання доходів населення, поява середнього класу, культура споживання), демографічних факторів (зростання населення і тривалості життя, урбанізація, зміна цінностей), політичних факторів (глобалізація, міжурядові угоди щодо спрощення туристичних процедур) і технологічних факторів (вдосконалення транспортних, інформаційних і комунікаційних технологій). Історія туризму показує, що туризм розвивався під впливом різних факторів. Історія туризму має чотири етапи розвитку: зародження туризму, становлення організованого туризму, формування туристичної індустрії, етап масового туризму та глобалізація туризму, на які впливали такі фактори, як стимули до подорожей, розвиток способів подорожей і транспортних засобів, кількість туристів і охоплення різних верств населення змінами в туризмі. Такий хронологічний поділ є усталеним і кожен з етапів вважається вже існуючим у науковій літературі. Застосовуючи ці підходи, туристичні ресурси можна класифікувати по-різному. Наприклад, виходячи з предмета, ці ресурси можна розділити на природу/рекреацію, культуру/історію та інфраструктуру. Туризм є важливим сектором української економіки і має великий потенціал, але існує низка внутрішніх і геополітичних чинників, які стримують його розвиток. Протягом останніх років Україна пережила події, які мали безпосередній вплив на внутрішній та міжнародний туризм. Політичні кризи та військові дії негативно вплинули на імідж та сприйняття України іноземцями. Як наслідок, обсяги в'їзного туризму в Україну зменшилися. З початком повномасштабного вторгнення українці значною мірою забули про туризм. Замість того, щоб подорожувати, вони змушені виїжджати за кордон. Тим не менш, туристичний сектор української економіки все ще виживає, і дуже ймовірно, що наша країна стане популярною туристичною дестинацією після завершення військових дій. Питання туристичного потенціалу України, його внутрішні та геополітичні аспекти, а також явища, що з'явилися в туристичній сфері внаслідок кризи, є предметом дослідження багатьох науковців країни, зокрема: Ю.Ю. Юрченко, А.Ю. Парфіненко, Р.Г. Коробйова, А. Мазаракі, Л.П. Давидюк, Г.В. Балабанов, О.В. Шикіна, В.О. Степаненко, Н.О. Степаненко та ін. Концепція «національного брендингу» Саймона Анхольта пов'язана з підходами, що сприяють національному розвитку та туризму. Маркетингова агенція banda.agency працює над розробкою нового бренду України для дослідження сприйняття України у світі та створення позитивного туристичного іміджу, а у 2018 році за підтримки Кабінету Міністрів реалізовано проект брендингу Ukraine NOW. Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні досліджували чимало науковців, зокрема: Бондар А., Думська О., Дядечко Л., Кифяк В., Любіцева О., Мальська М., Худо В., Цибух В., Погуда Н., Савченко Т., Овсяник В. Шульгіна Л. то що. Мета дослідження: виявлення проблем та обгрунтування перспектив розвитку туризму в Україні. Завдання дослідження:  розкрити сутність та значення туризму;  визначити чинники розвитку туризму;  з’ясувати пізнавальне та виховне значення туризму;  проаналізувати законодавчо-нормативну базу в сфері туризму;  дослідити тенденції розвитку туризму в незалежній Україні;  охарактеризувати сучасний стан та структура туризму;  виявити актуальні проблеми розвитку та структури;  встановити пріоритетні напрями та види туризму в Україні;  окреслити нові туристичні маршрути. Об’єкт дослідження: дослідження туризму в Україні. Предмет дослідження: аналіз динаміки та структури туризм, виявлення актуальних проблем та розробка напрямів його розвитку в Україні на перспективу. Методи дослідження. Під час написання роботи використовуватися наступні методи дослідження: літературний, спеціально-правовий, статистичний, графічний, картографічний, візуальний, а також метод моделювання. Літературний метод використовувався під час наведення наукових основ вивчення туризму, а саме: розкриття сутності і значення туризму, визначення чинників розвитку туризму та з’ясування пізнавального та виховного значення туризму. Цей метод передбачає вивчення різних друкованих матеріалів, що стосуються сфери туристичних подорожей. При цьому методі література читається для отримання попередньої інформації про туристичний район. Завдяки спеціально-правовому методу було проаналізовано законодавчо-нормативну базу у сфері туризму в Україні. Статистичний метод дозволив проаналізувати сучасний стан та структуру туризму в Україні відповідно до статистичних відомостей з офіційних джерел. Цей метод передбачає збір та аналіз кількісних даних, створення статистичних середніх, таблиць і графіків. Графічний метод сприяв кращому сприйняттю складної інформації. Під час дослідження нових туристичних маршрутів був застосований картографічний метод для підготовки карт для туристичних подорожей, а також для обстеження туристичних районів і проведення польових спостережень. Карти також широко використовуються при підготовці до подорожі. Під час орієнтування на місцевості карти використовуються для дослідження рельєфу кожної ділянки маршруту. Візуальні методи дослідження передбачають безпосереднє спостереження за досліджуваним географічним об'єктом, явищем чи процесом під час туристичної подорожі або екскурсії. Ці методи найбільш ефективні при використанні фото- або відеотехніки. Метод моделювання використовувався під час визначення пріоритетних напрямків та видів туризму в перспективі. Практичне значення отриманих результатів полягає у науковому використанні результатів досліджень та можливості практичного застосування отриманих результатів для розвитку туристично-рекреаційного потенціалу України. Структура дослідження. Робота складається зі вступу, основної частини, поділеної на три розділи, дев’ять підрозділів, загальних висновків і списку використаних джерел. Робота викладена на 106 сторінках, містить 5 таблиць, 32 рисунка. Список використаних джерел складається з 92 найменування.