Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Становлення національних лідерів суверенної України не є процесом розриву з традиціями не тільки народного життя, а й з усіма традиціями попередніх режимів. В Україні лідерами нації ставали представники партійно-радянської номенклатури і національно-патріотичної інтелігенції.
Нестабільність і загрози в житті нашої держави примушують змінити наші роль і місце у світовій спільноті, шукати шляхи перетворення України на міцну конкурентоспроможну державу. Щоб збудувати таку державу, ми мусимо визначити національного лідера, під керівництвом якого ми зможемо здолати морально-соціальну кризу, якою сьогодні уражені всі верстви українського суспільства. Кожен громадянин має відкинути насаджуваний повсюди культ жорстокості, насильства, псевдокультури та бездуховності, здолати згубну психологію меншовартості та покірності.
Зламати ситуацію в країні сьогодні не вдається нікому, адже відсутній той, хто здатен відчути себе частиною історії, національний провідник держави, який спроможний вказати напрямки розвитку суспільства.
В Україні за роки незалежності, на жаль, так і не з’явилося лідерів, які були б цілком здатні вирішувати сучасні завдання не тільки розбудови державності, а й формування та функціонування інститутів громадянського суспільства. На жаль, у нас майже немає прошарку національно свідомої освіченої еліти, яка знає, любить і шанує закони, мову і культуру.
На нашу думку, лідер народу - це Мойсей, який вперто веде народ до мети, а коли вже і Бог не вірить в цей народ , здатен переконати навіть Бога повірити і дати йому надію на життя та можливість виправитися.
Певні проблеми у процесі формування загальнонаціонального лідера в сучасній Україні впливають на привабливість держави. Отже, Україна втрачає привабливість як явище економічне, духовно-культурне, політичне. Існують заклики повернути тоталітарне минуле, корупція владних структур, паплюження демократії, комерціалізація культури і занепад духу. Така ситуація має не тільки внутрішньополітичний і економічний ефект, але й міжнародний. Отже, падає довіра до України і української владної й опозиційної еліти як здатних до реформ, до позитивних перетворень.
Впродовж історії відомо багато випадків знищення українців, що своєю активною позицією так чи інакше сприяли розвитку українства. Це національні лідери, які відкрито виступали за національну державу, це велике число активних осіб, зокрема, меценати, митці, науковці, інтелігенція, що відкрито ставали на захист української культури, відмовлялися змінювати свої патріотичні переконання. Українські лідери знищувалися нацистами, комуністами, польською міжвоєнною владою. Знищення національних лідерів завжди є винятково ефективним у тактиці поневолення націй.
В Україні є певні проблеми стосовно формування національного лідера і це потрібно визнати і розуміти. Адже розуміння – це вже початок долання проблем. Найстрашніше – це коли суспільство непідготовлене до викликів, розслаблене перед ними. Скільки в українській політиці, громадянському житті, культурі зрад, непослідовностей, прислужництва, навіть якогось рабства, як мало сміливих поривів, впертості і завзяття на шляху до мети. Навіть ось зараз, після розвалу і поразки національно-демократичного табору, українство майже поголовно впало в апатію. Це ж типовий приклад безхарактерності нації. Або погляньмо, як мало в українській людині ініціативності, всі лише чекають на Мойсея, що той «поведе» їх. Але сплячих неможливо кудись повести! Просто тому, що вони лежать, замість того, щоб крокувати. Як мало концептуальних планів, стратегічних маневрів в українському націотворенні. І водночас, як багато примітивності, топтання на місці.
Тому ми пропонуємо спробувати вивести формулу національного успіху: лише та нація міцніє, яка мислить категоріями перспективності. Ми ж фатально хворіємо на нарікальність, яка існує в українській свідомості в органічній єдності: постійно скаржитися на лиху долю в минулому. Нам потрібно нарешті зрозуміти , що доля нашої країни в руках лідера , а керувати цими руками повинні ми.
Магістр