Зразок роботи
1.2. Шляхи творення неосемантизмів
Для з’ясування природи неосемантизації, окреслення її типів і джерел варто простежити шлях творення нового значення слова. Своїх нових значень слова набули по-різному, що можна побачити при порівнянні визначень неосемантизму, запропонованих різними неологічними словниками. Саме тому укладачі ідеографічного словника нової лексики «Активні ресурси сучасної української номінації» виокремлюють три типи неосемантизмів, що залежить від способу їх творення:
1) семантичні деривати, що з’явилися у мові внаслідок семантичного словотворення в межах уже відомого слова;
2) приховані новозапозичення, що становлять нове значення раніше адаптованого іншомовного слова, запозичене у тій же формі, від того ж або й іншого прототипу з тієї ж або з іншої мови-джерела;
3) новотвори, які постали завдяки повторному використанню тієї ж словотвірної моделі для позначення нового поняття (повторне створення вже наявної форми для нового значення) [6].
І. Самойлова [13] зауважує, що у науковій літературі кінця ХХ століття існувало два погляди на явище лексико-семантичної деривації:
1) як утворення омонімів внаслідок розпаду багатозначного слова;
2) як процес формування нових значень слів, що призводить до розширення семантичної структури слова.
М. Кочерган [9] стверджує, що ці два процеси відмінні лише в діахронії, де вони є різними шляхами утворення одного й того самого явища, а синхронний аналіз не показує відмінностей між ними. Однак ми вважаємо ці два шляхи різними видами неосемантизації. Окрім того, услід за польськими науковцями (А. Марковським зокрема), виділяємо ще й третій вид – утворення нових значень слів шляхом прихованого запозичування, які дослідник називає прихованими запозиченнями – чужосемантизмами. А, так як джерелом таких новацій в слов’янських мовах є переважно англійська, то А. Марковський [25] пропонує кваліфікувати їх як англосемантизми.
Проаналізувавши зміст сучасних різножанрових текстів, словників нової лексики та результати наукових пошуків можна стверджувати, що найпродуктивнішим способом творення неосемантизмів є семантичне словотворення в межах уже відомої лексичної одиниці (семантична деривація). Воно відбувається по-різному: в результаті перенесення смислів на основі подібності та суміжності імен, звуження й розширення значень, перенесення імен на основі подібності чи суміжності смислів, а також поєднання цих типів.
Найпродуктивнішим видом семантичної деривації, який широко використовується в засобах масової інформації, є метафора. Вона являє собою традиційний спосіб вторинної номінації, що побудований на перенесенні з одних об’єктів, дій чи ознак дійсності на інші за певною подібністю, на образних асоціаціях тощо. Це найбільш дієвий спосіб збагачення мови, економний і впливовий. «Метафора – специфічний когнітивний процес, своєрідний і неповторний спосіб світобачення певної національності чи особи» [16].
У сучасній українській мові засвідчено значну кількість текстів, в яких використано різнопланові метафори, що розширюють семантичний обсяг слів. Чимало метафор початку ХХІ століття виникло на основі загальнонародної лексики.
Характерною рисою української мови початку ХХІ століття є метафоризація термінів різних галузей людської діяльності (від військових до кулінарних).
Метонімія – ще один трохи рідше засвідчений вид семантичної деривації в українській мові початку ХХІ століття. Вона ґрунтується на наявності зв’язків між категоріями і поняттями у мисленні людини. О. Стишов зазначає, що виникнення метонімій аналізованого проміжку часу зумовлене переважно екстралінгвальними чинниками [20].
Отже, головною умовою з’ясування природи неосемантизації є простеження шляху творення нового значення слова.
Нові семи можуть утворюватися різними шляхами: внаслідок семантичного словотворення в межах уже відомого слова; прихованого новозапозичення, що становить нове значення раніше адаптованого іншомовного слова; повторного створення вже наявної форми для нового значення.
Є різні погляди на явище лексико-семантичної деривації. Їх було розглянуто у цьому підрозділі. Найпродуктивнішим способом творення неосемантизмів є семантична деривація. Найпоширенішими видами семантичної деривації є метафора та метонімія.
Магістр