Морфологічні норми української мови в професійному мовленні (прислівник, прийменник, сполучник, частка) (ID:1118824)

ВСТУП Актуальність теми роботи. Сьогодні зростає роль професійного мовлення в усіх сферах суспільного життя. Участь у комунікації вимагає від майбутнього фахівця як учасника її різних форм і жанрів високої культури мовлення. Це передбачає наявність у кожної окремої мовної особистості теоретичних знань про мову, її норми, а також рівня сформованості вмінь аргументовано викладати власні думки, вислуховувати й розуміти погляди опонента, оцінювати їх, відповідно до позиції співрозмовника, корегувати свою позицію або наполягати на висунутих положеннях, спільними зусиллями доходити суті питання, шукати і знаходити нові аргументи для переконання опонента. Результативність монологічної та дискутивно-полемічної діалогічної фахової мови залежить у першу чергу від мовної компетенції молодого спеціаліста, від уміння послуговуватися комунікативними стратегіями й тактиками, від системи аргументації, логічності, тактовності, толерантності, дотримання етичних норм, отже, від загальної культури професійної комунікації. Морфологічні норми - загальноприйняті правила вживання граматичних форм слів, що вивчає морфологія - один із розділів мовознавства. За кожною граматичною категорією закріплена певна система відмінкових закінчень. Категорія роду представлена закінченнями: - у чоловічому роді: -а (я), -о, нульове; - у жіночому роді: -а (я), нульове; - у середньому роді: -о, -е, -а (я); - у спільному роді суміш жіночого та чоловічого: -а (я); тоді як категорія числа - вищевказаними закінченнями слів певного роду в однині та закінченнями -и, -і, -а (я) у множині. Оформлення граматичних категорій стабілізоване й усталене в українській мові. Інша річ, коли мова йде про варіантність у засобах вираження граматичних категорій. Варіанти на морфологічному рівні представляють собою видозміни форми однієї й тієї ж мовної одиниці в межах певної граматичної категорії. Морфологічні норми регулюють вибір варіантів граматичної форми висловлювання. Від вибору найдоцільнішої морфологічної форми, особливо коли в мові налічується кілька способів висловлення, залежить смислова точність, логічна послідовність, чіткість, багатство та різноманітність викладу думки. При цьому причина появи помилок - невластиве (особливо в офіційно-діловому стилі) використання певних морфологічних форм більшості частин мови. Все це зумовлює актуальність нашої роботи. Дану тему вивчали такі науковці, як Карпенко Ю.О., Кочерган М. П., Потелло Н. Я., Бабич Н. Д., Ботвина Н. В., Волкотруб Г. Й., Зубков М. Г., Паламар Л. М., Русанівський В. М. та багато інших дослідників. Але проаналізована література не містить в необхідній мірі всі аспекти напрямку дослідження. Тому для більш детального аналізу окресленого проблемного напрямку дослідження нами була вибрана дана тема роботи. Метою дослідження є дослідити морфологічні норми української мови в професійному мовленні (прислівник, прийменник, сполучник, частка). Для виконання сформульованої мети дослідження, нами були поставлені наступні завдання: 1. Проаналізувати прислівник, як повнозначну (самостійну) частину мови у професійному мовленні. 2. Пояснити прийменник, як неповнозначну (службову) частину мови у професійному мовленні. 3. Охарактеризувати сполучник, як неповнозначну (службову) частину мови в професійному мовленні. 4. Розглянути частку, як неповнозначну (службову) частину мови в професійному мовленні. Об’єктом дослідження є особливості вживання частин мови у професійному мовленні. Предметом дослідження є проблема доречного добору граматичних форм прислівників, правильного вживання прийменників, сполучників і часток у діловому спілкуванні, використання у професійних текстах.