Зразок роботи
Роботу виконувала самостійно від першої до останньої сторінки. Дипломна оригінальна на всі 100%. Захистила її на відмінно.
Уривок з роботи:
Яскравими носіями семантики-стилістичної виразності є й інші префікси, за допомогою яких творяться неолексеми в поезії В. Стуса, виконуючи декілька функцій одночасно – граматичну, семантичну, експресивну. У граматиці традиційно вважають, що виразність префікса залежить від кількості його значень: чим більше значень має префікс, тим виразність його менша. Василь Стус почасти руйнує цей стереотип. Для досягнення експресії й стилістичного ефекту поет вдало застосовує найрізноманітніші прийоми – паронімічні семантичні повтори, можливості мікро- і макроконтексту, відповідну синтаксичну організацію. Простежимо це на прикладах неолексем із полісемантичними префіксами роз-, без-, перед-.
Префікс роз- праслов’янського походження (утворився із праіндоєвропейського orz-) і має такі основні питомі значення: “частина”, “половина”, “нарізно”, а також слугує для творення слів із загальним значенням “розділяти”, “відокремлювати щось від чогось, причому насильно”. Звернемося до конкретних прикладів.
...радійте смертним шалом, любі друзі,
бо роз’єдинена людська душа [55, 67].
А хто ж тоді припав невлад,
нагірно волю розпрокляв,
що стала власною? Не ти? [55, 47].
Країно, ти вже розпропаща [58, 84].
Гойдається вечора зламана віть,
неначе розбратаний сам із собою [58, 104].
Чиїсь молитовні спалілі уста
гонитви, погони і воля, і мста.
Як стогін струміння в оглухлім яру,
це вербне чадіння, оце розвесіння [58, 186].
Гулкий і розсторонений, опадний,
не серцем – тільки голосом ростеш
у невіді [58, 42].
Рознапрямкована глуха душе!
затиснуті минулим і майбутнім,
тобі ані знайтись, ні загубитись [55, 48].
У неолексемах “розсторонений”, “розбратаний”, “розворожити”, “розпрокляв”, „роз’єдинений” актуалізуються семи “насильне втручання у щось”, розчленування чогось досі неподільного, що набувають особливого драматичного наповнення.
В окремих контекстах В. Стус увиразнює дещо інші семантичні нюанси, а саме: “дуже”, “багато”:
Спалах снігу
іще росте, розклублюється, зріє
і пукне як троянда [55, 147].
Неначе жмуток птаства – вибухає
з розклублених багать [55, 148].
Тут поет майстерно оновлює традиційну семантику афікса. Звернімо увагу на те, наскільки природно й ненав’язливо, непретензійно звучать ці новотвори, привносячи в текст той необхідний смисловий штрих, без якого він виглядав би художньо непереконливим. Отже, бачимо, як за допомогою найрізноманітніших прийомів і засобів поет досягає експресивності і стилістичної виразності неолексем із традиційно обмеженими семантичними можливостями.
Майстерно і художньо переконливо вплітаються в контексти неолексеми з префіксом перед-. Префікс перед- праслов’янського походження, його пов’язують з іменником рід, що в найзагальнішому сенсі можна розглядати як такий, що перебуває у зв’язку, спорідненістю із чимось. За іншою версією, перед- споріднений з іменниками суд, посуд, вмістилище. У сучасній українській мові за допомогою цього афікса творяться нові слова із загальною семантикою “той, що попереду”, “у майбутньому”.
Все старе життя,
ножем утяте, відійшло за ніччю
по цих скрадливих і обачних снах,
у переддосвіти втекло [55, 79].
Збагнув свою конечність
у передчассі радісної смерти [55, 35].
І що то був за дім червоноцеглий,
неначе рвана рана, в передболю [58, 224].
...прокрию тьмяні зали,
щоби з передкінцем
той повітати рай [55, 219].
Уже йшлося про те, що В. Стус ніби підготовлює контекстом народження нового слова. Конотації передчуття тривоги своєрідно викристалізовує текстуальне оточення – смерть, туга.
Магістр