Зразок роботи
ВСТУП
Синонімія – це така категорія мови, що визначає великою мірою навіть загальне збагачувальне спрямування в її розвитку. Але особливо важливу роль відіграє синонімія в організації художньої мови. Вона вплітається у виразові можливості мови і створює специфічний засіб художнього стилю. Коли визначають, зокрема, лексичні синоніми, то з ними пов'язують великі семантичні та стилістичні тонкощі. Семантико-стилістичні нюанси знаходять свій вияв саме в синонімічних одиницях, здатних співвідноситись з іншими одиницями, так само осмисленими синонімічно. Через те створюються в мові цілі синонімічні ряди, часто досить численні й складні.
Майстер художнього слова, вводячи до складу своєї мови синонімічну лексику, вирішує різні творчі завдання. Він або добирає та осмислює вже готові одиниці, або створює нові. Як перший, так і другий процес – дуже складна праця. Добір передбачає велике чуття та розрізнювальну увагу до їх значення, до художніх функцій. І все це ускладнює поетичний контекст та зміцнює його художні якості на ґрунті синонімічності.
Загальновідомий напрям розвитку мовної системи з тенденцією до безперервного й необмеженого збагачення спирається поряд з іншим також на синонімічні чинники. Це – великий прогресивний рух живої народної і літературної мови. І от роль окремих майстрів художнього слова в такому процесі дуже помітна. Талановита індивідуальна праця може позначитись на загальнонародній синонімізації мовного життя. Міцно сплітаються та взаємодіють як зусилля окремого творця, так і цілого колективу мовців. Такою потужною силою, зокрема, виступає мовна практика великої поетеси Ліни Костенко, яка глибоко вросла в усе життя української мови. От чому питання визначення ролі синонімічних явищ у поезіях Костенко повинно привернути до себе особливу увагу. Синоніми виступають неодмінним складником у системі художніх засобів поетеси. Художні якості її поезій значною мірою залежать саме від їх синонімічної наснаги, від тих семантико-стилістичних тонкощів які творить письменниця, використовуючи синонімічні багатства.
Проблеми дослідження синоніміки завжди були предметом наукових пошуків вітчизняних мовознавців. Питання теорії та практики синонімії широко висвітлені в працях Л.Булаховського, В.Ващенка, М.Фащенко, Л.Лисиченко, А. Ярової та ін.
Ліна Костенко – тонкий знавець українського слова, майстер словесних інтерпретацій, новатор у мові. Її твори насичені експресивними словами, широким уживанням синонімічних конструкцій, що застосовуються як для передачі найточніших змістових відтінків, так і для урізноманітнення контексту. Вона вміє вдало підбирати замінники слова, цим самим розширюючи потенціал контекстної синоніміки і досягаючи високого навантаження образної системи.
Заслуга митця, зазначав Л.Виготський, полягає не в тому мінімумі змісту, який мислився йому при створенні тексту, а в певній гнучкості образу, в силі внутрішньої форми, в її здатності пробуджувати найрізноманітніший зміст [1,с.59]. Саме тому особистість поета найяскравіше реалізується в його стилі, засобах мови, пріоритетних прийомах композиції, у висвітленні художніх деталей.
Темою мого дослідження є синоніми, як стилістичний засіб виразності у творчості Ліни Костенко. В ідіостилі поетеси цей прийом займає надзвичайно важливе місце, він є характерною рисою її мовотворчості. Синоніми не лише збагачують твори поетеси, а й полегшують його сприйняття.
Актуальність теми зумовлюється як відсутністю ґрунтовних та систематичних досліджень щодо використання синонімів у текстах поетеси, так і бажанням розкрити особливості цього прийому на матеріалі окремо взятого індивідуального стилю. Також, на нашу думку, що існує потреба в уточненні визначення і розуміння деяких основних понять пов’язаних із використанням синонімів у поетичному тексті.
Об’єкт дослідження – творчість Л. Костенко.
Предмет дослідження – функціональне значення синонімів у творчості Л. Костенко.
Мета дослідження – розглянути сутність, види синонімів, а також їх використання у творчості Л. Костенко.
Основними завданнями роботи є:
• розглянути поняття синоніму;
• дослідити синонімічні ряди;
• проаналізувати основні види синонімів;
• вивчити використання синонімів в різних стилях мови;
• дати характеристику та функціональне значення синонімів в творах Л. Костенко.
Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння.
Робота складається зі вступу, двох розділів та висновку. У кінці подається список використаної літератури.
РОЗДІЛ І. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ СИНОНІМІВ
1.1 Сутність поняття «синонім»
Синоніми (від гр. synonymos – однойменний) – це слова, що мають близьке чи однакове лексичне значення і різний звуковий склад [13, с.89]. Наприклад, слова сміливий, хоробрий, відважний, безстрашний, доблесний, героїчний різні за звучанням, проте об'єднані спільним значенням – «небоязкий, готовий здійснити визначний вчинок, подвиг». Разом з тим кожен з цих прикметників має свій особливий відтінок у значенні. Якщо хтось не побоявся темного вечора піти на річку через кладовище, його можна назвати сміливим, а не відважним, безстрашним чи героїчним, тобто у цьому слові виражено тільки початок тієї ознак», що досягає винятково великої сили у слові героїчний.
Порівняймо: 1. Неначе птахи в чорнім гаї, козацтво сміливе літає (Шевченко). 2. Чернишевський теж шанував мудрого й безстрашного поета Шевченка (Ільченко). 3. Хай славлять поети своїми піснями героїв відважних твоїх (Сосюра). 4. Купка хоробрих партизанів міцно тримала в своїх руках Спадщанський ліс (Вершигора).
Синоніми можуть відрізнятися один від одного емоційним забарвленням. Наприклад, слово очі не має якихось особливих стилістичних відтінків, вирла - його розмовний згрубілий синонімічний відповідник («випуклі, витріщені очі»), балухи, баньки – вульгаризми, а очеса – архаїзм, що має згрубіло-іронічний відтінок. Подібно й дієслова із загальним значенням говорити розрізняються і смисловими відтінками, й емоційним забарвленням: балакати – говорити не до речі, бамкати – говорити про щось не варте уваги, шептати – говорити притишено, варнякати – говорити дурниці, воркотати – ніжно і стиха розмовляти, бурчати – говорити нерозбірливо, з невдоволенням тощо.
Виразно емоційними є синоніми-старослов'янізми. Часто їх використовують для передачі урочистості, іронії ї т. ін. Наприклад: 1. Перепливе вона [дума] Лету [ріку забуття]; і огнем-сльозою упаде колись па землю і притчею стане розпинателям народним, грядущим тиранам (Шевченко.). 2. Благословенна ти в віках, як сонце наше благовісне, як віщий білокрилий птах, печаль і радість наша, пісне... (Рильський). 3. Хотілося б зогнать оскому на коронованих главах, на тих помазаниках божих (Шевченко). 4. Сьогодні в Софії Карлівни гостюють мадам Шило... та преподобна Лукерія (Гончар).
Синоніміка української мови, як і інших мов, дуже багата; особливо велике значення в літературній мові мають стилістичні синоніми. За допомогою стилістичних синонімів у мові передаються найтонші відтінки думок і переживань людини [13. с.90].
Наприклад:
І квилить, плаче Ярославна
В Путівлі рано на валу...
Магістр