Семантико-синтаксична і формально-синтаксична структура складних речень з умовними відношеннями (ID:247775)

ВСТУП Актуальність теми. У філософії умову потрактовують як сукупність об’єктів (речей, процесів, відношень тощо), що необхідні для виникнення, існування або зміни певного (зумовленого) об’єкта. У граматиці семантика умови входить до системи детермінантних значень. Вона репрезентує семантико-граматичні відношення між двома пропозиціями, що відображають логічні відношення між двома ситуаціями об’єктивної дійсності, одна з яких - зумовлювальна - постає як необхідна для реалізації іншої - зумовлюваної. Зумовлювальна ситуація заввди передує зумовлюваній. Специфіка умовного порівняно з іншими каузальними значеннями полягає в тому, що умовність заввди пов’язана з гіпотетичністю зумовлювальної ситуації, яка може бути потрактована як потенційно можлива в дійсності або взагалі не можлива, ірреальна, а отже, і зумовлювана ситуація може бути розглядана лише як потенційна або ірреальна. Розвиток сучасного мовознавства актуалізував функціональний аналіз синтаксичних явищ, застосування якого дозволяє не тільки виявити внутрішню єдність синтаксичних одиниць завдяки спільності їх функцій, але й уточнити їх місце в граматичній системі мови. Досягається це різноаспектним підходом до вивчення синтаксичних явищ, що враховує їх функції, граматичні зв`язки і семантико-синтаксичні відношення. Такого всебічного розгляду потребують складнопідрядні речення з умовними відношеннями, граматичний статус яких не має в сучасній лінгвістиці одностайного трактування. З метою глибокого теоретичного осмислення цього виду складних речень на прикладі твору О. Забужко «Казка про калинову сопілку» буде висвітлено деякі семантико-синтаксичні та формально-синтаксичні особливості складнопідрядних речень з умовними відношеннями. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Найвивченішими в українському і зарубіжному мовознавстві постають складнопідрядні речення умови, які становлять ядро засобів вираження умовного значення. Вони були предметом зацікавлень багатьох лінгвістів. В україністиці їх досліджували в системі складнопідрядних речень загалом (С. Бевзенко, І. Вихованець, Н. Гуйванюк, А. Кващук, М. Кобилянська, В. Ожоган, І. Слинько, Р. Христіанінова, І. Чередниченко, К. Шульжук та ін.) та окремо (В. Голоюх, І. Хилько). Проблеми вираження умовного значення в складносурядних реченнях торкалися І. Вихованець, Р. Христіанінова, у реченнях із недиференційованим синтаксичним зв’язком - І. Вихованець, С. Дорошенко, Р. Христіанінова, Н. Чернушенко, у простих реченнях - І. Вихованець, 3. Комарова, О. Кульбабська, О. Межов та ін. Засоби реалізації семантики умови в синтаксичних конструкціях різного типу досліджували А. Малявін, Н. Руденко. Потребує подальшого опрацювання проблема аналізу семантико-синтаксичної і формально-синтаксичної структури складних речень з умовними відношеннями. Метою дослідження є вивчення семантико-синтаксичної і формально-синтаксичної структури складних речень з умовними відношеннями у сучасній літературі. Реалізація поставленої мети зумовила потребу у розв’язанні таких завдань дослідження: • дослідити основні підходи до аналізу структури складного речення; • розглянути складнопідрядні речення з підрядним умови в сучасних синтаксичних класифікаціях; • з‘ясувати семантико-синтаксичну й формально-граматичну організація СПР з підрядним умови; • описати дериваційні перетворення СПР з підрядним умови у семантичне складне речення з умовним компонентов; • встановити комунікативні особливості складних речень з умовними відношеннями; • проаналізувати семантико-синтаксичну і формально-синтаксичну структура СПР з підрядними умови у творі О. Забужко; • провести аналіз семантичної і формально-синтаксичної структуру складних речень з умовними компонентами у творі О. Забужко; • дослідити конструкції з синкретичною умовно-наслідковою семантикою у творі О. Забужко. Об’єктом дослідження є аналіз семантико-синтаксичної і формально-синтаксичної структури складних речень з умовними відношеннями у творі О. Забужко «Казка про калинову сопілку». Предметом дослідження є теоретико-методичні засади дослідження складного речення з семантикою умови. Методи і прийоми аналізу. У дослідженні фактичного матеріалу використовувався описовий метод із застосуванням прийомів компонентного і трансформаційного аналізу. Методологічну основу дослідження склала система філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів, філософських підходів і принципів наукового пізнання, які забезпечили комплексний та всебічний аналіз обраного предмета дослідження. Матеріалом для дослідження стали складнопідрядні речення з твіру О. Забужко «Казка про калинову сопілку». Обсяг і структура дипломної роботи. Рoбoтa склaдaється зi встyпy, двох рoздiлiв, виснoвкiв та спискy викoристaних джерел. Список використаної літератури становить 67 найменувань. Обсяг дослідження без списку літератури – 60 с., повний обсяг роботи – 66 с. РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНОЇ І ФОРМАЛЬНО-СИНТАКСИЧНОЇ СТРУКТУРИ СПР З УМОВНИМИ ВІДНОШЕННЯМИ 2.1. Семантико-синтаксична і формально-синтаксична структура СПР з підрядними умови Проза Оксани Забужко - це зовсім не дамський роман у звичній слізно-сентиментальній оправі великого кохання. Авторку цікавить жінка як феномен, з усім її внутрішнім світом та особливостями рефлексій на зовнішній світ. У більшості творів Оксани Забужко можна простежити зацікавлення письменниці проблемами статі, а також побачити в динаміці характерів її героїнь зміни в ментальному житті нації. Мовний феномен Оксани Забужко привертає до себе увагу насамперед незвичністю, нешаблонністю лексики та образних засобів, вільним поводженням з стильовими нормами літературного словотворення. Проаналізуємо семантико-синтаксичну та формально-синтаксичну структуру складнопідрядних речень з умовним відношенням на прикладі повісті. О. Забужко «Казка про калинову сопілку», 2000 р. Складні речення, в одній із частин яких позначається умова для здійснення дії, існування явища, позначеного в іншій частині, досить різноманітні. Це й складнопідрядні, і складносурядні речення з численними сполучниковими засобами: якщо; якби; коли; коли б; як; раз; що; чи ... чи; і; а то; не те; а не те; інакше; в іншому випадку тощо, а також безсполучникові речення. Але, безумовно, найбільш тонкі відтінки в умовному значенні можуть виражати складнопідрядні речення [67]. Поєднання предикативних частин за допомогою аналітичних сполучників і їх аналогів властиве переважно складнопідрядним конструкціям розчленованої структури. Такі засоби зв’язку часто вживаються в складнопідрядних реченнях умови, підрядна частина яких повідомляє про реальну чи гіпотетичну (потенційну або ірреальну) умову дії головної частини. Складнопідрядні речення умови можуть поєднуватися за допомогою парних сполучників якщо-то, коли-то, як-то, якби-то. Незважаючи на дистантне розміщення компонентів, парні сполучники зберігають свою цілісність завдяки усталеному порядку предикативних частин складної конструкції. У таких аналітичних одиницях граматичне і кон’юнктивне лексичне значення виражається в препозитивному сполучниковому компоненті, тому парні сполучники мають такі ж властивості щодо вираження реальної чи гіпотетичної умови, як і їх прості відповідники. Вузько спеціалізованим є сполучник раз-то, який приєднує тільки підрядні частини реальної умови. Решта парних кон’юнктивів поділяється на дві групи [67]: 1) сполучники, здатні приєднувати підрядні частини реальної та потенційної умови (якщо-то, коли-то і як-то); 2) сполучники гіпотетичної умови (якби-то, аби-то). Засобом поєднання частин складнопідрядних речень умови можуть бути й аналоги сполучників, зокрема аналітичні синтаксичні конструкції (сполучні вирази). Більшість умовних сполучних виразів побудовані за моделлю “похідний прийменник + сполучник”: за умови що, при умові що, у випадку якщо, на випадок якщо, в разі коли, за умови коли, при умові якщо, за умови щоб тощо. Вживання того чи іншого сполучника в складі таких одиниць залежить від семантики вихідного іменника. Прийменники, похідні від іменника умова, можуть поєднуватися з поліфункціональним кон’юнктивом що. Препозитиви, похідні від іменників випадок, раз, не здатні самостійно виражати лексичне значення кон’юнктива умови й потребують уживання в складі аналітичної конструкції тільки умовних сполучників якщо чи коли. Умовні сполучні вирази, побудовані за моделлю “непохідний прийменник + займенник + іменник + сполучник”: в тому разі коли, в тому разі якщо, за тієї умови що, в тому випадку коли, з тією умовою щоб, в тому випадку якби – характеризуються меншою цілісністю, а отже, й меншою поширеністю в мовленні. Більша розчленованість таких аналітичних одиниць пояснюється залученням до їх складу повнозначних слів (іменників) та громіздкою багатокомпонентною структурою. За цією ж моделлю будуються сполучні вирази причинового значення (з тієї причини що, з того приводу що, на тій підставі що), цільового (з тією метою щоб), темпорального (в (у) той час коли, в (у) той час як, за той час поки (доки)). Іменники, що входять до складу таких аналітичних конструкцій стали основою творення похідних прийменників з причини, на підставі, з метою тощо, які частіше вживаються у мовленні через більшу економність. Однак у двосуб’єктних конструкціях заміна сполучного виразу на відповідний прийменник не можлива. Щодо вираження модальних різновидів умови сполучні вирази диференціюються, як і синтетичні сполучники, що входять до їх складу. Вузько спеціалізованими є сполучні вирази за умови щоб і з тим що, які можуть поєднувати лише предикативні частини складної конструкції з підрядним потенційної умови. Загалом за допомогою аналітичних конструкцій приєднуються переважно підрядні речення реальної умови, що можна пояснити належністю їх до книжних стилів мовлення. Як стилістично нейтральні сприймаються сполучні вирази додаткової умови тим більше коли, тим більше якщо, тим паче коли, тим паче якщо, які мають специфічну умовно-градаційну семантику [67]. Сполучник якщо - найпоширеніший, який найбільшою мірою передає умовне значення, наприклад: «Завчасу, шелестіло поміж себе жіноцтво,осудливо бгаючи губи, якщо тільки не траплялась серед гурту яка щира молодиця – вдарити руками в поли: та чи не тю на вас баби, чого се ви розкаркались, як гайворони на сніг, завидки беруть на людські діти, що свої невдашні?!» (29, с. 20) «Якщо не за тим одним-єдиним, якщо не за ним, то от вам моє життя, нате. – як мискою об долівку, розіб’ється – чорт із ним, заціліє – забирайте собі – бо мені вже однаково» (29, с. 10) Сполучник коли також може служити для вираження умовних відношень (як відомо, сполучник коли передає, насамперед, часове значення).