«Ліричний простір Лесі Українки: становлення, еволюція, контекст» (ID:964388)

Життєвий шлях Лариси Косач Серед славетних імен українських письменників-класиків Лесі Українці належить одне з найпочесніших місць. Письменниця залишила нам чудові, сповнені революційного пафосу і великої пристрасті ліричні поезії, досконалі, глибоко філософські драматичні твори, талановиту прозу, блискучі публіцистичні і літературнокритичні статті, величезну епістолярну спадщину. Безсмертна спадщина Лесі Українки входить дорогоцінним вкладом не лише в скарбницю української літератури, а й у скарбницю світової культури [17, с. 3]. У 60-х роках XX ст. Іван Світличний назвав поезію Лесі Українки «крицею, що не іржавіє» [31, с. 3]. Леся Українка (літературний псевдонім Лариси Косач) народилася 25 лютою 1871 року, в невеличкому поліському містечку Новограді-Волинському в інтелігентній дворянській родині. Її батько був відомим на той час адвокатом, мати – письменницею перекладачем і етнографом, а старший брат Михайло й молодша сестра Ольга також досягли чималих успіхів у математиці й медицині. Батьки багато уваги приділяли вихованню дітей, (в сім’ї було шестеро дітей), розвивали цікавість до літератури і мистецтва, вивчення мов. Мати намагалась прилучити дітей до літературної праці, перекладацької діяльності.