ДОСЛІДЖЕННЯ АКУСТООПТИЧНОГО ЕФЕКТУ (ID:1211021)

Аналіз просторової анізотропії у кристалічних матеріалах здійснюється на основі співвідношень, які описують відповідні ефекти. Результатом такого аналізу має бути встановлення такої взаємної орієнтації світлової хвилі та керуючого фактора (електричного поля, одновісного стискування, акустичної хвилі), які забезпечують максимально досяжну величину ефекту. Ця задача в загальному випадку вирішується на основі побудови та аналізу властивостей спеціального типу поверхонь, які відображають всі можливі локальні екстремуми величини, що описують відповідний ефект. Загальний вигляд такої поверхні визначається симетрією кристала, типом ефекту та величинами параметрів, що описують ефект. 2.3. Акустооптичний ефект, основні співвідношення Акустооптичним ефектом (акутстооптичною взаємодією) називають явище дифракції світла на акустичних хвилях. Двома граничними режимами такої дифракції на монохроматичній акустичній хвилі є дифракція Рамана-Ната та Брегга. Режим Рамана-Ната має місце, як правило, за відносно низьких звукових частот f (менше 10 МГц) та малих товщин області акустооптичної взаємодії l (менше 1 см). Дифракційна картина в такому випадку може містити багато дифракційних максимумів із симетричним розподілом інтенсивності світла (рис. 4,а). Навпаки, режим Брегга спостерігається на вищих акустичних частотах та при більшій товщині взаємодії. У цьому випадку дифракційна картина складається лише з двох дифракційних максимумів, один з яких відповідає недифрагованому (0-го порядку), а другий – дифрагованому (1-го порядку) світловому променю (рис. 4,б). Оскільки в акустооптичних пристроях використовується, як правило, лише один дифракційний максимум (і, як правило, першого порядку), то брегівський режим роботи є більш поширеним з огляду на малі втрати світла. В цій роботі нами оптимізуватиметься геометрія акустооптичної взаємодії саме для брегівського режиму дифракції. В анізотропному середовищі можуть реалізуватися два варіанти акустооптичної взаємодії, які називають ізотропною та анізотропною дифракцією. Зокрема, у одновісних кристалах при ізотропній дифракції стан поляризації світлового променя лишається незмінним – якщо падаюча світлова хвиля за своєю поляризацією відповідала звичайному променю, то і дифрагований промінь буде звичайним (ізотропна дифракція типу o  o), якщо ж незвичайному – то відповідний стан поляризації збережеться і для дифрагованого променя (ізотропна дифракція типу e  e). При анізотропній дифракції, навпаки, стани поляризації змінюються, двома можливими типами такої дифракції є o  e та e  o.