Філософія Нового часу (ID:1127654)

Вступ XVII століття відзначає початок класичної філософії та визначається як період "розуму" в розвитку європейської духовної культури. Це століття називається століттям "розуму", оскільки воно вшановує розум, розглядаючи його як "вищого суддю" у справах людських та відзначаючи ідею "розумності" світу. У цей період формується нова філософська парадигма, відома як просвітительсько-модерністська. В цю епоху відзначається безмежною вірою в розум та необмежений раціоналізм. Вважається, що немає меж для вивчення та розуміння будь-якого аспекту життя. Наука стає необмеженим джерелом знань, і новий час покладає особливий акцент на практичне застосування наукових відкриттів для користі людства. Ця епоха вирізняється новим уявленням про реальність та буття. Розвиток мануфактурного виробництва та буржуазний спосіб життя спрямовують на пізнання природи як реальної об'єктивної сутності. Природа («натура») стає істинною "світовою субстанцією" в цьому підході, і філософія очищається від гуманістичного аспекту, фокусуючись на об'єктивній природі. Однією з особливостей цієї парадигми є прагнення до утвердження нового розуміння природи. Наукова революція призводить до створення механістичної та метафізичної картини світу, де всі явища природи розглядаються як машини чи системи машин. Бог зводиться до ролі "поштовху", і світ розглядається як механістична детермінована система. Філософи XVII століття, такі як Ф. Бекон, Дж. Локк, Т. Гоббс, критикують схоластичні установки та прагнуть побудувати філософію, спираючись на досліджно-експериментальне природознавство. Вони закладають основи емпіризму, підкреслюючи важливість відсутності орієнтації на авторитети та вільного від будь-якої піддатливості знання. Метою роботи є охарактеризувати філософію Нового часу, а завдання включає в себе надання загальної характеристики та опис представників цього періоду. Завдання роботи:  Дати загальну характеристику філософії Нового часу;  Охарактеризувати представників філософії Нового часу.