Філософія новітнього часу (ID:1145169)

Вступ Актуальність теми. Філософія Нового часу (XVII–XVIII ст.) стала основою сучасного світогляду, науки та техніки. Саме в цей період відбувся перехід від середньовічного схоластичного мислення до раціоналізму та емпіризму, що визначило подальший розвиток європейської культури. Дослідження її причин та джерел є важливим для розуміння витоків сучасної науки, політичної думки та методології пізнання. Мета. В філософії Нового часу метою є виявлення її ключових ідей, аналіз причин, що сприяли її виникненню, а також розуміння її ролі у формуванні сучасного світогляду та науки. Вивчення цієї теми допомагає усвідомити, як зміна філософських уявлень впливала на розвиток суспільства, науки і культури в цілому. Поняття. Філософія – одна з найдавніших і найцікавіших галузей людського знання. Зародившись у надрах стародавніх цивілізацій, вона стала стійкою формою суспільної свідомості. Впродовж тисячоліть ця наука виробила свої особливості, стиль, специфічну мову. Предмет. Філософія. Апробація. У період Нового часу організуються перші європейські наукові суспільства і академії. Під впливом цих змін стала розширятися аудиторія філософії. Суспільні класи і групи стали її використати як духовна зброя. І оскільки наука і активні соціально-політичні процеси більше були поширені в Європі, то і зсуви в філософській думці на цей період найбільш розвивалися в Європі. Філософія не відрізнялися стрімкістю розвитку в Індії, Китаї і на мусульманському Сході, оскільки перераховані країни були орієнтовані на старі традиції.