Зразок роботи
ВСТУП
Чим відрізняється ХХ ст. від попередніх століть? З точки зору загальнонаукового пізнання, всього двома моментами: розумінням загального взаємозв'язку наук - як природних, так і гуманітарних, і неможливістю сприйняття футурологічних ідей як чисто техногенних, незалежно від соціологічної складової. В результаті формувалася потреба в такій собі «теорії всього», яка враховує як природно-науковий, так і суб'єктивний момент пізнання. Ґрунтуючись, з одного боку, на ідеях В. Парето про оптимальність, а з іншого - на розумінні проблем теоретико-множинного опису підстав математики, пройшовши через сприйняття фізики В. Гейзенберга і Е. Шредінгера, а в чомусь і пізнього Ейнштейна, ця потреба викликала поява таких напрямків, як загальна теорія систем Л. фон Берталанфі, кібернетика Н. Вінера і У. Ешбі, теорія гомеостазиса і синергетика І. Пригожина, сучасні теорії аутопоезис і т. п.
Але найцікавіше, що у перелічених концепцій є попередниця, теорія, що містить геніальні передбачення, які багато в чому заклали основи сучасних теорій і в той же час відбивають те спільне, що в них є. Це тектологія (теорія організації) Олександра Олександровича Богданова, створена до їх появи, значно випередила свій час і навіть багато в чому перевершила наступні теоретичні розробки.
В останні десятиліття особливе значення приділяється Тектології і однойменній роботі Богданова вітчизняними вченими. За словами М.М. Моїсеєва, «тектологія як наука про організацію, переживає друге народження: твір Богданова привертає увагу не тільки істориків науки, а й осіб, що займаються найрізноманітнішими суміжними дисциплінами». Крім вітчизняних досліджень, інтерес до творчості Богданова спостерігається і за кордоном.
Восени 1994 року в Лондоні відбулася Міжнародна конференція, присвячена обговоренню твору Богданова, і, починаючи з цього моменту, інтерес до Тектології тільки зростає.
ВИСНОВОК
Величезна кількість теорій орієнтовані на опис механізмів, що визначають процес розвитку і його конкретизацію. Розглянуті усіма цими теоріями питання не можна відірвати один від іншого, вони являють собою якусь спільність, цілісність, і О. О. Богданов побачив цю цілісність, цю нерозривність. Не випадковий підзаголовок його книги - «загальна організаційна наука». Текстологію він розглядав не тільки як альтернативу філософії (або як своєрідну філософію), але і як стрижень всіх основних наукових дисциплін і розумної діяльності. Може бути, в цьому він і був першим - на щабель такого розуміння і такого рівня узагальнення ніхто до нього не підіймався.