Зміст
ТЕМА 23.
Свідомість в стукртурі людської життєдіяльності
План.
1. Поняття і структура свідомості. 3
2. Свідомість і несвідоме. 7
Список використанної літератури 10
1. Поняття і структура свідомості.
Суперечки про єство свідомості тривають вже багато століть і не утихають до цього дня. В ідеалізмі свідомість, ідеальна тлумачиться як первинна субстанція, ніби що стоїть над матеріальним світом і що його породжує. Для матеріалістів свідомість – здатність ідеального відтворення дійсності.
Матеріалістична філософія і психологія виходять їх трьох кардинальних принципів: 1) визнання свідомості функцією мозку; 2) визнання свідомості як активного віддзеркалення зовнішнього світу в ході практики; 3) розуміння свідомості як продукту суспільного розвитку.
Свідомість – це вища, властива тільки людині форма віддзеркалення об'єктивної дійсності в ході суспільної практики. Свідомість пов'язана з поняттям віддзеркалення.
Віддзеркалення – загальна властивість матерії, що полягає відтворенні в ході взаємодії особливостей відбиваного об'єкту або процесу. Властивість віддзеркалення, характер його прояву залежать від рівня організації матерії. Виділяється три основні рівні: віддзеркалення в неживій природі, на біологічному рівні і соціальне.
В неживій природі віддзеркалення виявляється виді физико-хімічних взаємодій (нагрівання провідника, хімічні реакції). В живій природі воно виступає у формах дратує, чутливості, сприйняття уявлень. У високорозвинутих тварин з'являється нервова система, яка регулює і контролює всі функції організму в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем. З'являються рефлекси – у відповідь пристосовні реакції організму на зовнішні дії - безумовні і умовні (інстинкти – половою, харчовою, оборонний і т.д.). Системи умовно-рефлекторних зв'язків, що формуються в корі великих півкуль головного мозку під час вступу до неї імпульсів від зовнішніх і внутрішніх подразників, утворює першу сигнальну систему (самі предмети) і другу – слова-поняття (це вже виникнення свідомості).
Вища форма віддзеркалення - соціальна (свідомість). Найважливішими властивостями свідомості є активність і здатність до ціліполагающої діяльності (а не просто пристосовні реакції як у тварин). Активність свідомості виявляється в тому, що воно:
1) відображає мир цілеспрямовано і вибірково;
2) конструює теоретичні моделі, що пояснюють закономірності навколишнього світу;
3) розробляє прогнози розвитку природних і соціальних явищ і процесів;
4) служить основою преобразовательній діяльності людини.
Структура свідомості включає наступні компоненти:
1) телесно-перцептивні здібності і одержувані на їх основі первинні знання про навколишній світ і про самому себе;
2) логико-понятійні здібності і знання, одержувані на їх основі; вони дають можливість вийти за межі безпосередньо плотський даного, досягти сутнісного розуміння об'єктів, закономірностей зв'язків між ними;
3) емоційні складові свідомості, вони не зв'язані безпосереднім чином із зовнішнім світом; це сфера особових переживань, спогадів, передчуть і т.п.;
4) ціннісно-смислові складові містять в собі вищі мотиви діяльності, її духовні ідеали, здібності до їх формування і розуміння (уява, інтуїція.
Таємниця походження свідомості є таємниця походження людини, яка до кінця не розгадана. Єдності в розумінні цього питання немає, звідси безліч різних теорій антропогенезу.
Представники концепції абіогенеза наполягають на спонтанному виникненні життя з неживої природи унаслідок різних причин – теплового стресу, сильного геомагнітного випромінювання і т.д. Прихильники концепції панспермії вважають, що життя зародилося не на Землі, а привнесена з Космосу – чи то випадково, чи то після відвідин землі інопланетянами. Продовжує існувати і навіть успішно розвиватися і концепція теїста походження людини в акті божественного творіння.
Матеріалістична теорія походження людини – еволюційна. Тут теж є розбіжності і розподіли:
1) трудова теорія (Ч.Дарвин) - найважливішою умовою виникнення людини в ході еволюції з'явилася спільна гарматна діяльність, опосередкована мовою;
2) людина – результат «генетичної помилки», збою еволюційної програми розвитку природи;
3) людина виникла в результаті біфуркації, могутнього якісного стрибка в природі, в ході якого з'явилася свідомість (відразу!) і абсолютно новий вид тварини – home sapiens.
Згідно, трудової теорії зміна кліматичних умов на планеті (різке похолодання) привела до необхідності пристосування теплолюбивих і травоїдних приматів до нових умов існування. Відбувся перехід на м'ясну їжу, що зажадало від них виготовлення і використовування знарядь праці (і вбивства), колективний характер полювання привів до виникнення системи мовних знаків (спочатку у вигляді жестів і звуків, а потім – до мови). З приматами сталі відбуватися і морфологічні зміни: вони випрямилися, що дозволило звільнити передні кінцівки для більш активних дій з предметами; змінилося будови кисті; об'єм мозку збільшився.
Саме трудова діяльність (гарматна) приводить до якісної зміни приматів. Активно діюча рука вивчала голову думати, і удосконалювальна гарматна діяльність людей вела до вдосконалення їх свідомості. Для формування свідомості важливо два моменти, характерні для створення знарядь праці:
1) в кінці процесу праці виходить результат, який вже на початку цього процесу був в представленні (в голові) людини, т.б ідеально;
2) регулярне використовування знарядь праці і з їх систематичне виготовлення припускає акумуляцію (збереження) досвіду, способів їх виготовлення, роботи з ними, і відповідно, передачі цього досвіду від покоління до покоління. Т.о., праця, мова, колективна діяльність приводить до виникнення свідомості і людини.
2. Свідомість і несвідоме.
Поняття «психіка» і «свідомість» не тотожні. Більш широким є поняття «психіка» - сукупність відчуттів, сприйнять, пам'яті, мислення, уваги, відчуттів, волі, тобто сукупність його внутрішнього світу, відмінного від світу речей.
«Психіка» включає і несвідомі явища і процеси. Це сновидіння, обмовки, обмовки, чисто автоматично скоювані дії, втрата повноти орієнтування в часі і просторі, деякі патологічні явища (марення, галюцинації, ілюзії) і т.п. Несвідоме - це низький рівень людської психіки. Воно - складний феномен, «інша свідомість» (неусвідомлене, підсвідоме, досвідоме). Несвідоме - це ті явища, процеси, властивості і стани, які роблять впливи на поведінку людини, але не усвідомлюються їм. Несвідоме займає велике місце в його духовному житті. Фактично всі дії людей виявляються з'єднанням свідомого і несвідомого.
До проблеми несвідомого зверталися в історії філософії Платон, Декарт, Лейбніц, Шеллінг і ін. Проте найпоширеніші і впливові концепції несвідомого були створені в ХХ столітті австрійським психологом і психіатром Зігмундом Фрейдом і швейцарським психологом Карлом Густавом Юнгом.
Згідно З.Фрейду, несвідоме грає головну роль в людському житті. «Я» не є господарем у власному будинку». Свідомість людини вимушена задовольнятися жалюгідними відомостями про те, що відбувається в його душевному житті несвідомо, і те, що насправді часто рухає його вчинками. Психіка, згідно його концепції, має наступну структуру:
1) Воно – «киплячий казан пристрастей», нестримні примітивні тілесні інстинкти і потяги (сексуальні і агресивні); Воно цілком підлегле принципу задоволення; всією його силою управляє «лібідо» - психічна енергія сексуальних потягів, тобто статевий інстинкт.
2) Свідоме Я – посередник між Воно і Сверх-Я, що намагається задовольнити потреби Воно і вимоги Сверх-Я, прийти до необхідної угоди між ними.
3) Сверх-Я – це система моральних норм і соціальних заборон для Воно, виконуюча роль внутрішнього цензора.
Небажаний потяг може бути:
1) витиснено в несвідоме нерозрядженим, загнано в найдальші кути психіки, що приводить до прихованої і явної агресії, депресій і неврозів; або
2) сублімовано (сублімація – піднесення) тобто перемкнуто на меті соціально і культурно прийнятні (вищі) і етично схвалювані (творчість, заняття наукою, саморозвиток і самоудосконалення людини і т.д.).
Т.о. все життя людини по З.Фрейду є нескінченною боротьбою з несвідомими потягами, а культура людства - сублімацію лібідо (!). Такий підхід викликав бурхливу реакцію в науковому світі. Послідовник і учень Фрейда К.-Г.Юнг піддав критиці пансексуалізм свого вчителя, доводячи, по-перше, неприпустимість аналізу всіх проявів несвідомого лише з погляду витисненої сексуальності і, по-друге, принципову неможливість пояснити походження людської культури і творчості тільки з позицій лібідо. Будуючи свою оригінальну концепцію несвідомого, Юнг виходив з того, що воно:
1) зовсім не є океаном вад і плотських потягів, витисненим з свідомості в процесі історичного розвитку людини;
2) вмістище втрачених спогадів, а також апарат інтуїтивного сприйняття, значно перевершуючий можливості свідомості;
3) діє зовсім не в шкоду людині, а навпаки, виконує захисну функцію, одночасно сприяючи переходу особи на певний, більш високий ступінь розвитку.
Одна з найкардинальніших ідей Юнга в психології: окрім індивідуального несвідомого, існує більш глибокий пласт внутрішнього світу – колективне несвідоме, яке має загальну сверособисту природу. Носіїв колективного несвідомого Юнг назвав архетипами (почало, образ). Вони властиві від народження всім людям. Архетіпи багатоманітні, найважливіші з них: Аніма (жіноче начало), Анімус (чоловіче начало), Тінь, Персона, Самозвеличання, герой, Рятівник, Чудовисько і т.п. Архетіпи не можуть бути схоплений розумом, це якісь «образи-символи, виражаючі загальнолюдські потреби, інстинкти, прагнення і є людині через сни, образи, міфи, фантазії, уяву.
СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. КАНКЕ В.А. ФИЛОСОФИЯ: ИСТОРИЧЕСКИЙ И СИСТЕМАТИЧЕС-КИЙ КУРС: УЧЕБНИК ДЛЯ ВУЗОВ. 3-Е ИЗД., ПЕРЕРАБ. И ДОП. М., 2000.
2. ФИЛОСОФИЯ: УЧЕБНИК ДЛЯ ВУЗОВ / ОТВ. РЕД. В.П. КОХАНОВСКИЙ РОСТОВ Н/Д, 2000.
3. ФИЛОСОФИЯ: УЧЕБНИК ДЛЯ ВУЗОВ / ПОД РЕД. В.Н. ЛАВРИНЕНКО, В.П. РАТНИКОВА. М., 2002.
4. ФИЛОСОФИЯ: УЧЕБНИК ДЛЯ ВУЗОВ / ПОД РЕД. Л.А. НИКИТИЧ М., 2000.
5. ШАПОВАЛОВ В.Ф. ОСНОВЫ ФИЛОСОФИИ: ОТ КЛАССИКИ К СОВРЕМЕННОСТИ: УЧЕБНОЕ ПОСОБИЕ ДЛЯ ВУЗОВ. М., 1999.