Специфіка філософського світогляду. Філософія і наука. Цінності та їх роль в житті людини і суспільства (ID:380380)

ВСТУП Філософія являє собою одну з головних і найдавніших форм духовної культури людства. Її зародження відноситься до VII-VI ст. до н.е. (Греція, Китай, Індія). Термін «філософія» відображає сутність цієї сфери знань. З давніх часів до сьогодення покликання філософів – це постановка світоглядних питань і пошук відповідей на них. Дуже гостро ці питання постають в перехідні епохи розвитку суспільства, до яких належить і наш час. Тема даної роботи: «Специфіка філософського світогляду. Філософія і наука. Цінності та їх роль в житті людини і суспільства». Філософія, як і кожна конкретна наука (фізика, математика, історія, біологія), спирається на певну суму знань. Та вивчити філософію не означає механічно опанувати ці знання. Вивчення філософії формує культуру розумного мислення: вчить оперувати певними поняттями, висувати судження, гіпотези і піддавати їх критиці, розкривати взаємозв’язки, аналізувати суперечності навколишньої дійсності. Наслідком цього є розуміння реальності у її зміні і розвитку. Філософія потребує невпинного поповнення знань про світ і людину, але заради продуктивної праці над собою. Все вищенаведене обумовлюють актуальність даної теми. Даними питаннями цікавились такі вчені, як Платон, Аристотель, Кант, Г. Гегель, Ф. Бекон, Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. В. Лейбніц, О. Конт, Д. Мілль, Е. Мах, Р. Авенаріус, М. Шлік, Р. Карнап, О. Нейрат. Сократ, В. Віндельбанд, Г. Ріккерт, Р.Б. Перрі, С. Пеппер, Т. Парсонс, Д. Е. Мур, Е. Гартман, М. Вебер, Е. Дюркгейм, В. А. Блюмкін, В. Зеньковський, Л. Пестов, О. Кульчицький, Н. Ф. Бучило, О. М. Чумаков, М. І Горлач, В. Г. Кремень, В.К. Рибалка, С. Ш. Аваліані, І. В. Бичко, В.Г. Табачковський, Г.І. Горак та ін. Метою даної роботи є вивчення таких питань, як специфіка філософського світогляду та взаємозв’язок філософії і науки, а також цінності та їх роль в житті людини і суспільства. Для досягнення поставленої мети було виконано такі завдання: 1) вивчити поняття та типи світогляду; 2) розглянути філософію як форму світогляду та визначити взіємозвязок її з наукою; 3) навести поняття цінностей; 4) виокремити роль цінностей в житті людини і суспільства. В роботі було використано такі методи наукового пізнання, як аналіз і синтез. ВИСНОВОК Під час виконання роботи, мною було виконано вивчено поняття та типи світогляду, розглянуто філософію як форму світогляду та визначено взаємозв’язок її з наукою. Можна зробити висновок, що філософія – це система певних знань про природу, суспільство, людину, процес її мислення, пізнання. Ці знання у порівнянні з природничими мають свої особливості. Філософські знання мають найбільш високий рівень узагальнення, в результаті якого виділяються спільні риси, ознаки, зв’язки, відношення речей і процесів, що мають місце в об’єктивному світі. Світогляд постає формою загального людського самовизначення у світі. Світогляд – це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення. Часто застосовується такий порядок розташування категорій: на першому місці стоїть міфологія, на другому – релігія і на третьому – філософія. Такий порядок має відображати еволюцію світогляду. Адже згідно з такою логікою речей міфологія дає початок релігії, а релігія – породжує філософію. Звичайно, можна погодитися, що в цьому є частка істини, але приймати цю тезу беззастережно не можна. Згадані форми суспільної свідомості краще розглядати як окремі самостійні сутності, які, однак, дуже тісно пов’язані між собою незалежно від простору і часу їх існування. Термін «філософія» означає «любов до мудрості». Філософія як світоглядне знання носить історичний характер. Також мною було наведено поняття цінностей та виокремлено роль цінностей в житті людини і суспільства, адже проблема цінностей є однією з найбільш фундаментальних у соціальній філософії, а особливо на сучасному етапі розвитку суспільства, у період складних трансформаційних процесів, економічних, політичних, культурних та інших змін, однак, не зважаючи на плюралізм думок щодо цього питання, вона залишається відкритою і ще довго буде в центрі філософських пошуків дослідників. Отже, розглянувши погляди деяких представників різних історичних епох, різних галузей суспільствознавства, можна узагальнити, що автори під цінністю тих або інших явищ розуміють їхню здатність задовольняти ті або інші соціальні потреби. Цінність, як правило, визначається через поняття блага, достоїнства, значимості. Під цінністю розуміється об’єктивна значимість явища або процесу, на якій заснована оцінка. Сутність цінності полягає у тому, що, якщо вона є, то вона отримує свою зовнішню певну символічну форму в діях, вчинках, предметах, речах. Якщо цінність прийнята індивідом, то вона надає смисл всьому життю, всім потребам, думкам, прагненням, бажанням. І те, що людина обирає собі як цінність свого життя, не обов’язково виступає чимось високим, благородним, воно може бути направлене проти інших людей, проти суспільства взагалі. Те, що люди обирають, те, що роблять сенсом свого життя, залежить від їх суб’єктивного людського рівня. Цінності належать до області смисложиттєвих орієнтирів, які визначають життя особистості в цілому, це ідеал, до якого прагне людина, який надихає життя людини, надає їй смисл.