Зразок роботи
Нідерландський соціолог Герт Хофстеде (1928-2020) створив одну із найбільш впливових філософських концепцій – теорію типології культур. Його по праву вважають засновником крос-культурних досліджень, а Уоллт Стрит Джорнал в 2008 році включив вченого в число двадцяти найбільш впливових інтелектуалів в сфері бізнесу.
Виникнення і стрімке нарощування масиву крос-культурних досліджень стало закономірним явищем або точніше сказати проявом наукової відповіді на запити суспільства, чи впливає культура на політичне життя і розвиток держави в чому полягає їх взаємозв’язок та як оцінити міру впливу культури на життя спільноти. Зауважимо, що в філософській думці це питання не було новим, хоча й до 60-х рр. ХХ ст. не виділилося в окремий науковий підхід. Наприклад, німецький соціолог, історик, економіст М. Вебер (1864 -1920) один з перших став вживати термін «ідеальний тип»- наукову абстракцію, завдяки якій можливе дослідження різноманітних явищ культури на кількісній основі [7]. Це матриця, що є аналогом соціокультурної реальності, що кристалізувалася через виявлення феноменів, що зустрічаються в різних епохах та культурах. Таким чином, наука отримала можливість емпіричного збору та обробки конкрентних показників. М. Вебер використав даний метод в дослідженнях причин, характеру відхилення реальних культурних типів від ідеальних.
В свою чергу розробники крос-культурного підходу використали дану можливість для класифікації, характеристики та інтерпретації зв'язків між культурою і політичним, економічним, соціальним станом суспільства, а отже і можливості викреомити та поєднувати культурні об’єкти на основі узагальненої ідеальної моделі.
На думку О. Стегній, джерелами методології крос-культурного аналізу є компаративістський, метод культурних досліджень, біхевіористичний метод у психології (американський психолог Г. Тріандіс), також теорія соціальних та культурних змін. Проте як окремий науковий напрямок концепція типології культур оформилася пізніше, а її основоположниками стали К. Клакхон, Ф. Клакхон, М. Мінаков, Е. Холл, Р. Льюїс та Г. Хофстеде. Щоб зрозуміти спільність ідей коротко розглянемо основні положення концепцій.
К. Клакхон виокремив три групи культурних цінностей: «людина і природа», «людина – людина» та «про людину і про природу» [19]. Він вважав, що всі культури можуть бути охарактеризовані за допомогою властивих їм ознак у цих групах. До першої групи входять такі пари ознак: визначеність – невизначеність у світі, природа єдина – численна, зла – добра. Узагальнений погляд на людину відображений у класі «людина – людина». У цій групі К. Клахтон об’єднав чотири пари ознак: людина – група, егоїзм – альтруїзм, автономність – залежність, активність – пасивність. Третій клас «про людину і про природу» містить дві пари ознак, які описують спільні культурні позиції: якість – кількість та унікальне – спільне. Отже, К. Клакхон виділив ядро культури, яке включає в себе окрім будівничих ідей також принципи відбору та структурування [7, с. 108].
Істотний внесок в розробку концепції типології культур внесли Ф. Клакхон і Ф. Стродтбек. Вони розробили одну з перших спроб створити концепцію в якій би не було ранжування культур за «вертикаллю» вищі і нижчі, а створили «горизонтальну» типологію культури. Їх концепція складається з чотирьох ціннісних орієнтацій, що всередині ділиться на декілька критеріїв. Перше, ставлення до навколишнього середовища: гармонія з природою, підкорення природи та домінування в природі. Друге – ставлення до часу: орієнтація на минуле, теперішнє і майбутнє. Третя цінність – орієнтація на діяльність: активна культура, пасивна або екзинстиціональна. Четверта – ставлення до людей: лінійність vs авторитарність, колатеральність vs соціальна направленість та індивідуалізм [4, с. 56].
Запропонована Ф. Клакхоном і Ф. Стродтбеком концепція типології культур внесла значний вклад в теорію крос-культурних досліджень, проте має певну низку недоліків: система параметрів – це скоріше малюнок, ніж чітко продумана система, яка спирається теоретичну схему. З цього факту випливає і другий недолік – відсутність системи емпіричних показників, які дозволили б проводити дослідження з метою перевірки класифікації.
Магістр