Зразок роботи
1. Міф у житті сучасної людини (за К.-Г. Юнгом)
Аналіз міфологічного вивчення, вказує на вагому роль, яку сформував – Карл Густав Юнг. Він запропонував дуже цікавий підхід щодо формулювання суті поняття «міф». Варто відзначити, що погляди Юнга дуже цікаві тому, що вони підтверджують актуальність міфу в житті сучасної людини, адже Юнг не зосереджується лише на вивченні світогляду попередників людського роду, які жили в давнину. Зважаючи на все вищевикладене, дослідження концепції міфу, розробленої Юнгом, є потрібним в контексті дослідження різних підходів щодо погляду сутності міфу у міфологічному дослідженні світу.
Поняття міфу, запропоноване Юнгом, виходить досить важливим, якщо взяти до уваги процес перетворення поняття «міф» впродовж ХХ століття. Ідеї, запропоновані К.-Г. Юнгом, значно різняться у порівнянні з попередніми спробами інтерпретації цього поняття, позаяк він переніс природу міфу із раціонально-пояснювального аспекту у аспект ірраціональний, точніше, у сферу несвідомого, ще людського. Адже попередники мислителя продовжували «інтерпретувати міф, як манеру пізнання й опису явищ природи, їх уособлення, регуляції суспільних перебігів, що мали цінне історичне значення» [7].
Бачення Юнга є досить новаторським, позаяк для нього міф є чим-небудь більше багатозначним, ніж елементарно реальна реальність, якимось чином відображеним та застиглим у мові. Зокрема, Юнг відмовляється щодо тлумачення міфу як спроби осмислення процесів навколишнього світу і впорядкування природних явищів, невідомих архаїчній людині.
У той же час К.-Г. Юнг поняття міфу є важливим в його давньому значенні. Він досліджує міф не ззовні, не з позиції його взаємовідношення до навколишнього світу, а зсередини свідомості людини. Пропонується нова термінологія, котра впродовж історії змогла зайняти власне місце в філософському дискурсі, яка розглядає людину та її психіку як ключовий елемент у питанні судження природи міфу.
Оскільки Юнг є представником психоаналізу, він приділяв велику увагу тому, як працює людська психіка. Таким чином, вивчаючи людський розум, він прийшов до висновку, що область несвідомого доцільно схематично розділити на дві області. Перша включає особисте, суб’єктивне та індивідуальне несвідоме кожної людини. Але друга сфера – це глибше і складніше за своєю будовою – колективне несвідоме. У особистих нарисах Юнг визначає це явище так: «воно відокремлене від особистого... його зміст можна знайти скрізь, чого не можна сказати про особистий зміст» [4]. Поняття «колективне несвідоме» – пояснює дивне явище: деякі міфологічні сюжети та мотиви однаково повторюються по всьому світу.
Проте до того, як концепція була оприлюднена, доцільний прийом обґрунтування суті феномену міфу, коли першокрокові образи вже закладені в людській психіці, здебільшого ігнорувався науковою спільнотою.
З приводу терміну «архетип», це поняття надзвичайно важливе для розуміння юнгіанської теорії, оскільки саме крізь призму архетипів мислитель аналізує різні міфології. Ось що про це пише сам психоаналітик: «Архетип означає typos (відбиток), певне утворення архаїчного характеру, що включає як за формою, так і за змістом міфологічні
...........
Висновок....
....
Узагальнюючи, можна резюмувати, що концепція міфу, розроблена відомим швейцарським психоаналітиком Карлом Густавом Юнгом, є однією з найцікавіших у міфологічному дискурсі ХІХ ст.
Таким чином, згідно з уявленнями Юнга, міф є вираженням ірраціональної природи людської психіки, яку не можна просто звести до «біографії» богів і героїв або
Магістр