Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Джеймс Вільям (1842-1910), американський філософ та психолог, один із засновників прагматизму. Брат Г. Джеймса. Єдина реальність, за Джеймсом, – безпосередній чуттєвий досвід, критерій істини – практична успішність дії.
Стан наукової розробки теми. Почавши свою освіту з вивчення живопису в Ньюпорті, Джеймс вступив потім Наукову школу Лоренса (Lawrence Scientific School) Гарвардського університету, яку двома роками пізніше змінив на Медичну школу. Продовжив навчання у Німеччині, де студіював медицину, фізіологію та природничі науки під керівництвом Гельмгольця та Вірхова. Після повернення Гарвард Джеймс отримав у 1868 ступінь доктора медицини. Після цього він пережив важку душевну кризу, яку подолав лише в 1870 завдяки захопленню філософією Ш. Ренув’є, що стверджував світорозуміння свободи та творчості. Пам’яті Ренув’є Джеймс присвятив написаний тоді ж рукопис «Деякі проблеми філософії» (опублікований він був лише після смерті автора). У 1871 за участю Джеймса створюється Метафізичний клуб, який об’єднав Ч. Пірса), Ч. Райта, Дж. Росса, Ф. Еббота та інших математиків, дослідників природи, юристів, теологів. Джеймс дуже високо оцінив доповіді Пірса, учнем та послідовником якого він став. Після того як у 1873 році Джеймса запрошують зайняти посаду професора Гарвардського університету, він починає регулярно вести заняття - спочатку з анатомії та фізіології, потім з психології і, нарешті, з філософії.
Теоретико-методологічні засади дослідження. Фундаментальна двотомна праця «Принципи психології» (1890) приносить йому популярність як великому психологу, а збірник філософських робіт «Воля до віри» (1897) створює йому репутацію впливового мислителя. Завдяки своїм лекціям, які користуються незмінною популярністю, Джеймс часто отримує запрошення з різних університетів США та Європи. Його твори, написані на початку століття, - «Різноманітність релігійного досвіду» (1902), «Прагматизм» (1907), «Плюралістичний універсум» (1909) - проголошують прагматизм особливим філософським напрямком.
Через свою націленість на конкретність досвіду прагматизм Джеймса не прив’язується до будь-яких особливих результатів чи систем світу, а є продуктивним методом. Для порівняння поглядів чи теорій треба подивитися, як відрізнятимуться між собою одержувані їх висновки. Якщо практичні наслідки нічого очікувати дійсно різні, те й відповідні уявлення принципово не відрізняються. Будь-які поняття та наукові закони є корисними інструментами в боротьбі за існування, які вибираються з міркувань зручності. Саме прагматизм дає змогу подолати догматичні претензії на остаточну істину.
Істинні, згідно з Джеймсом, всі ті ідеї, віра в які корисна і вигідна для нашого життя. Вилучені з досвіду ідеї стають істинами, коли вони демонструють свою оперативну здатність спрощувати та економити наші зусилля, а їхні практичні наслідки відповідають нашим очікуванням. Істинність ідеї - це подія, процес її самоперевірки та підтвердження. При цьому істина може ґрунтуватися на довірі і має бути сумісна з іншими істинами та новими фактами.
За всієї своєї універсальності сам собою чуттєвий досвід неспроможний дати відповідь питання моралі. Проблеми сенсу життя, свободи, моральних цінностей не розв’язні за допомогою теорії, тому вимагають прагматичного вибору. Факти власними силами байдужі, ціннісно нейтральні - переваги задаються сприймаючим індивідом залежно від задоволення чи розчарування. Джеймс вважає гідними вибору ті цінності, які у процесі реалізації здатні підпорядкувати собі менша кількість інших та одночасно зберегти багатство можливостей універсуму. Єдиний регулятор тут – моральна воля. Слід прийняти наш гіркий світ, з якого не вигнано елемента серйозності, і прагнути зменшити кількість зла в ньому.
Все багатство форм досвіду потребує осмислення, а релігійний досвід - особливо, оскільки містичне розширює, за Джеймсом, область сприйманого, відкриває нові виміри та можливості, забезпечує контакт з невидимим. Будучи не менш реальним, ніж науковий, релігійний досвід і не менш корисним, а отже, є істинним. Принцип волі до віри дозволяє людині робити свій емоційний вибір у випадках, коли раціональні підстави відсутні. Віра у існування вищих сил, зайнятих порятунком світу у сенсі наших власних ідеалів, дає надію на краще.
Джерельна база дослідження. На розуміння релігії Джемсом впливають загальнофілософські установки. Вивчаючи праці філософів, Джемс підсумовує розвиток психології релігії, посилаючись на її сучасні досягнення, намагається вибудувати її концепцію, поєднуючи її зі смисловими вимірами особистості. У полі його зору – праці видатних філософів, психологів, теологів (Е. Старбек, Т. Флурнуа, Р. Емерсон, І. Кант, Г. Гегель та ін.).
Об’єктом роботи є релігійний досвід Вільяма Джеймса.
Предметом роботи є прагматичні погляди В. Джеймса.
Мета: визначити релігійний досвід та феномен релігійної віри через призму прагматизму.
Завдання роботи:
розкрити поняття релігія як «особистісне переживання» у викладі В. Джемса;
розглянути людинотворчий потенціал релігійності у розумінні В. Джемса;
проаналізувати релігійну особистість в філософській концепції Вільяма Джеймса;
визначити категорію «досвід» у трактуванні В.Джеймса;
проаналізувати плюралістичний універсум і онтологічний статус досвіду;
визначити релігійний досвід як досвід віри;
проаналізувати прагматистський досвід, статус волі й плюралізм.
Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку літератури. Загальний обсяг роботи – 47 сторінок.
Магістр