Поняття та структура грошового обороту (ID:145076)

1.1. Сутність та поняття грошового обороту Реалізація суті і функцій грошей здійснюється в процесі їх постійного руху. В найбільш узагальненому визначенні цей рух грошей називають грошовим обігом. У багатьох виданнях грошовий оборот трактується як сукупність усіх грошових платежів у народному господарстві. Таке визначення має той істотний недолік, що фіксує лише кількісний бік грошового обороту, його результативний аспект. Сутність же його як руху грошей у процесі відтворення залишається поза увагою. Цей недолік спричиняє формальний підхід і до визначення поняття грошового обігу, який трактується лише як готівкова сфера грошового обороту. Уперше визначення грошового обороту і грошового обігу з відтворювальних позицій було дано в першому виданні цього підручника, що був опублікований у 1992 р. Такий підхід підтримали автори фундаментального російського підручника «Деньги, кредит, банки», виданого за редакцією О. І. Лаврушина в 1998 р. Проте відтворювальна позиція у трактуванні грошового обороту в підручнику російських авторів не була послідовною, й у визначенні грошового обігу автори повернулися до формальних ознак, звівши його лише до обороту готівки на тій підставі, що лише готівка здійснює обіг поза банками [25, с.83]. Насправді рух грошей при реалізації цінностей однаково здійснюють як готівкові, так і безготівкові гроші, переходячи від одного учасника сфери обігу до іншого. Відмінність лише в тому, що готівка переміщується з рук платника в руки одержувача, а безготівкові гроші переміщуються з рахунку платника на рахунок одержувача. Але ця відмінність не змінює сутності явища грошового обігу, що обслуговує реалізацію реальних благ. 2.1. Етапи становлення і розвитку грошового обороту з часів незалежності Банківська система України пройшла складний шлях становлення в умовах високого рівня інфляції та затяжної системної кризи в суспільстві, що негативно вплинуло на процес її формування. Вона почала формуватися після прийняття Верховною Радою України у березні 1991 р. Закону України "Про банки та банківську діяльність". Виходячи з макроекономічної ситуації, грошово-кредитної політики, фінансового стану банків можна виділити такі етапи розвитку банківської системи України: Перший етап – 1991 – 1995 рр. На цьому етапі створено дворівневу банківську систему: на першому рівні – Національний банк, на другому – комерційні банки. Банківська система набула ринкових ознак, відбувся перехід від повної монополізації державою банківської системи до створення системи комерційних банків, було створено національну платіжну систему з використанням новітніх комп'ютерних технологій. На початковому етапі створення банківської системи спостерігалося стрімке зростання кількості банків (так званий "банківський бум") в умовах однієї з найвищих у світі гіперінфляції. На кінець 1995 р. в Україні було зареєстровано 230 банків, з них 2 – державні (Ощадний та Укрексімбанк), 169 акціонерних товариств (119 відкритих та 50 закритих) і 59 товариств з обмеженою відповідальністю. Існувала значна кількість малих і водночас проблемних банків, стратегія діяльності яких була зорієнтована на швидкий обіг коштів, зростання за рахунок інфляційних ресурсів. Розвиток банківської системи ускладнювався відсутністю єдиної цілісної концепції становлення і розвитку банківської системи, суворих вимог до величини та якості капіталу, відповідних ліцензійних вимог, гострого дефіциту професійних кадрів, відсутністю комплексної системи захисту інтересів вкладників і кредиторів, відпрацьованих технологій здійснення банківських операцій та управління ризиками.