Зразок роботи
Метою курсової роботи являється дослідження теоретико-методологічних основ взаємозв’язку прибутку, грошового потоку та оборотного капіталу підприємства.
Для досягнення поставленої мети сформовано наступні завдання дослідження:
визначити сутність прибутку як основного показника діяльності підприємства;
розглянути сутність, склад та структуру оборотного капіталу;
розглянути сутність та особливості руху грошових коштів підприємства;
навести характеристику ПАТ «Судноплавна компанія Укррічфлот»;
про аналізувати баланс та звіт про фінансові результати ПАТ «Судноплавна компанія Укррічфлот»;
розглянути резерви збільшення прибутку, капіталу та грошових коштів на ПАТ «Судноплавна компанія Укррічфлот».
Об’єктом курсової роботи є категорії: прибуток, кошти та капітал. Предметом курсової роботі є аналіз взаємозв’язку прибутку, капіталу та грошових коштів ПАТ «Судноплавна компанія Укррічфлот».
Методи дослідження включають загальнонаукові та спеціальні методичні прийоми економічної науки. За допомогою загальнонаукових методів проаналізовано методичні підходи обліку з різними дебіторами.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ПРИБУТКУ, КАПІТАЛУ ТА ГРОШОВИХ КОШТІВ
1.1 Характеристика прибутку як основного показника діяльності підприємства
Кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства є величина прибутку (або збитку), яка обчислюється на основі суми доходу і поточних витрат, пов'язаних з його отриманням. Категорія прибутку виникає саме на рівні суб'єкта господарювання - юридичної особи. Фінансовим результатом діяльності фізичної особи, яка не виконує підприємницьких функцій (найманого працівника, вкладника банку, володільця акцій тощо) вважається сума доходу, який може складатися із заробітної плати, процентів на інвестований капітал, рентних платежів за використання власних ресурсів. Для визначення кінцевого фінансового результату діяльності юридичної особи необхідно обчислювати саме величину прибутку, оскільки підприємство, здійснюючи господарську діяльність, витрачає певні кошти (здійснює поточні витрати), пов'язані з отриманням доходу. У разі, коли величина доходу перевищує суму таких витрат, підприємство має бажаний очікуваний фінансовий результат від своєї діяльності, який вимірюється сумою отриманого прибутку [2].
Прибуток являє собою загальну економічну категорію розвинутого товарного виробництва. Він є частиною вартості товару, яка відображається у вигляді надлишку над витратами його виробництва [3].
Прибуток як економічна категорія має своє якісне і кількісне визначення, тобто має речовий зміст та суспільну форму. Саме в їх діалектичній єдності розкривається сутність прибутку, його економічний зміст.
Прибуток — система економічних відносин між підприємцями (роботодавцями-власниками засобів виробництва) і найманими працівниками щодо виробництва, розподілу та привласнення створеної додаткової вартості, яка відособлюється у вигляді надлишку над витратами вкладеного капіталу.
Отже, об'єктивна матеріальна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу вартості додаткового продукту. Прибуток - це суспільна форма прояву додаткової вартості. Це якісне вираження прибутку як об'єктивної економічної категорії [2].
Прибуток - це:
стратегічна мета підприємства. На різних етапах розвитку підприємства його менеджери мають певні локальні цілі, наприклад утримання невисокого рівня ціни (і, відповідно, прибутку) на продукцію з метою завоювання певного сегмента ринку. Проте саме очікування прибутку є рушійною силою економіки;
кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Обсяг прибутку є головним мотивом підприємців, критерієм ефективності роботи підприємства. Чим більше прибутку на суму вкладеного капіталу воно отримує, тим ефективніше працює;
основний елемент фінансових ресурсів підприємства. Прибуток має використовуватись як джерело розширеного відтворення ресурсного потенціалу підприємства. Проте в умовах інфляційних очікувань, неефективної амортизаційної політики держави він може спрямовуватися і на здійснення простого відтворення;
джерело створення достатку власників підприємства у формі грошових дивідендних виплат та максимізації ринкової вартості підприємства (через капіталізацію прибутку);
одне з джерел фінансування дохідної частини державного бюджету країни. Оскільки прибуток є частиною доходу, яка оподатковується, від його величини залежить сума надходжень до державного бюджету у вигляді податку на прибуток (близько 16 % дохідної частини Державного бюджету України становлять надходження від цього податку) [2].
Сутність прибутку як економічної категорії розкривається через функції, які він виконує у господарський діяльності. Основні з них такі: облікова, розподільча, стимулювальна.
Облікова функція прибутку полягає в тому, що він необхідний елемент ціни товару. Отже, як і ціна, прибуток є засобом обліку суспільно необхідних витрат праці, що потрібні для забезпечення розширеного відтворення. Саме такий облік дає змогу визначити оцінку ефективності господарської діяльності підприємства. Тобто, прибуток є економічним показником оцінки господарської діяльності підприємницьких структур. Економічне значення прибутку полягає у тому, що він відображає кінцевий виробничо-фінансовий результат [3].
Розподільча функція прибутку полягає в тому, що через прибуток здійснюється регулювання розподілу ресурсів і доходів між суб'єктами господарської діяльності та галузями економіки [3].
Стимулювальна функція прибутку полягає в тому, що прибуток використовується як в інтересах суб'єктів підприємництва, так і в інтересах їхніх працівників. Прибуток одночасно є і кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства, і основним елементом його фінансових ресурсів, які необхідні для забезпечення розширення виробництва, науково-технічного і соціального заохочення працівників, виплати дивідендів, формування резервів тощо. Саме прибуток спонукає підприємницькі структури впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, які призводять до зниження витрат виробництва, підвищення його ефективності [3].
Отже, сутність прибутку як економічної категорії полягає у тому, що вона має своє якісне і кількісне визначення, тобто має речовий зміст та суспільну форму. Саме в їх діалектичній єдності розкривається сутність прибутку, його економічний зміст. Основними функціями прибутку є облікова, розподільча та стимулююча.
РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПАТ «СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ «УКРРІЧФЛОТ»
2.1 Загальна характеристика ПАТ «Судноплавна компанія Укррічфлот»
ПАТ «Судноплавна компанія Укррічфлот» – це транспортна компанія, яка володіє власною інфраструктурою і надає комплексні логістичні рішення з використанням річки Дніпро. Місія компанії полягає в сучасному розвитку найдавнішої і найбільш екологічної водно-транспортної артерії України - річки Дніпро.
Витоки компанії «Укррічфлот» варто шукати у розвитку річок Київської Русі як засобів комунікацій між стародавніми племенами. Одна з найбільш величних річок, як тисячі років тому так і зараз, протікає через часи і віхи - Великий Дніпро.
У 1922 році створено Управління річковим транспортом Дніпра. Саме з цього року розпочалася офіційна історія Компанії.
У 1923 – 1926 роки засновані два пароплавства: Верхньо-Дніпровське, з центром в Києві, та Нижньо-Дніпровське, з центром в Херсоні. З часом вони об'єдналися в Дніпровське пароплавство. Вже через рік Дніпровське пароплавство перетворилося на крупне господарське підприємство, а протягом наступного п'ятиріччя на Придніпров'ї відбулися значні економічні зміни, що реформували річкове господарство.
22 червня 1941 року капітани суден Дніпровського пароплавства, що йдуть по Дніпру та Дністру, Прип'яті та Десні, отримали наказ змінити напрямок руху і слідувати в пункт припису. В Дніпровському пароплавстві до початку війни нараховувалось 271 одиниця самоходного флоту та 624 одиниці несамохідного. Основними завданнями річковиків України в перший період Великої Вітчизняної війни були організація переправ через річки Дніпро, Дністер та їх притоки великих військових підрозділів, а також евакуація населення. Річковики не схилили голови в період німецько-фашистської окупації і демонстрували чудеса героїзму, організовуючи перевезення військ і техніки.
В 1941 - 1945 рр. господарство Дніпровського басейну зазнало величезних втрат. Майже весь річковий флот був затоплений, а місце знаходження кількох сотень суден не було виявлено взагалі. В більшості великих річкових пунктів берегове господарство виявилося зруйнованим. Із звільненням берегів Дніпра від ворога військово-відновні загони проводили підйом суден з води, ремонтні роботи по всіх галузях річкового господарства, а також організовували експлуатаційну діяльність з перевезень військових і народногосподарських вантажів.
Величезний обсяг відновлювальних робіт на Дніпрі вимагав великої напруги, ініціативи й винахідливості. Вже в травні відновилася діяльність Дніпровського та Дніпро-Двінського пароплавства (в 1947 році перейменованого в Верхньо-Дніпровське пароплавство), а кількість перевезень Дніпром в порівнянні з 1944 роком подвоїлася.
У 1965 р. Дніпровське пароплавство отримує статус Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР. Таким чином, розширилися географія та можливості перевезень. Поряд із збільшенням перевезень на Дніпрі та малих річках, "Головрічфлот" починає освоювати безперевалочні перевезення експортно-імпорних вантажів між портами Дніпра, Дунаю, Чорного і Середземного морів. Зробити це стало можливим тільки за рахунок високої організації праці, наявності висококваліфікованих кадрів і суден змішаного «ріка-море» плавання вантажопідйомністю 2000 - 3500 тонн.
З 1965 по 1969 роки ведеться основне будівництво Миколаївського річкового порту (пристань Миколаїв до 1963 р.). Історія порту починається з 1882 року, коли на річці Південний Буг функціонувало Російське акціонерне пароплавне товариство, у віданні якого були пасажирські судна, а також вантажні, що перевозили зерно, граніт, торф.
29 грудня 1989 було підписано постанову РМ УРСР про створення першого в республіці міжгалузевого державного об'єднання річкового транспорту - МГО «Укррічфлот».
У 1995 році АСК «Укррічфлот» починає роботу над проектом будівництва нових суховантажних суден типу «Десна» вантажопідйомністю 3500 тонн.
Вантаження металобрухту і піску річкового. Запорізький річковий порт
Сьогодні АСК «Укррічфлот» - це велика приватна корпорація, що може запропонувати своїм клієнтам комплексні логістичні рішення. Наявність потужного флоту - близько 100 суден різних типів, включаючи барже-буксирні склади, власні порти дозволяють Компанії виконувати річкові і морські вантажні перевезення різної складності.
До складу Компанії також входить суднобудівельне-судноремонтне підприємство, що забезпечує технічне обслуговування суден, зерновий елеватор, що надає послуги з приймання, накопичення, зберігання та відвантаження зернових, олійних і технічних культур.
Елеватор на території Дніпропетровського річкового порту (побудований і зданий в експлуатацію в 2012 році)
Сьогодні головним завданням АСК «Укррічфлот» є розвиток річкової транспортної інфраструктури України, що, в свою чергу, дозволить надавати широкий спектр послуг в галузі річкових і морських вантажних перевезень, портової та стивідорної діяльності.
АСК «Укррічфлот» має офіційний статус Національного перевізника України, та сертифікована за міжнародним стандартом якості ISO 9001(Система управління якістю та безпекою). Також Компанія є членом Братиславських Угод та активним учасником Конференції Директорів Дунайського Пароплавства (КДДП).
Магістр