Зміст
ЗМІСТ:
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ
1.1. Сутність та види плати за землю
1.1.2 Земельний податок
1.1.3. Орендна плата
1.2. Обчислення плати за землю, строки її сплати та особливості подання звітності
1.3. Індексація нормативної грошової оцінки земель
РОЗДІЛ 2. ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ ЯК ДЖЕРЕЛО МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
2.1. Надходження плати за землю в місцеві бюджети
2.2. Надходження плати за землю по регіонам
2.3. Порушення в сфері оподаткування землі в Україні
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ АДМІНІСТРУВАННЯ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
3.1. Проблеми нарахування плати за землю
3.2. Пропозиції щодо вдосконалення адміністрування плати за землю
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВИСНОВКИ
Плата за землю відіграє помітну роль у формуванні загального фонду місцевих бюджетів відіграє, що справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Вона є другим за обсягом джерелом доходів місцевих бюджетів.
Плата за землю - це податок на володіння та користування землею, який стягується з юридичних та фізичних осіб.
Плату за землю в Україні введено з 1 липня 1992 року відповідно до Закону України від 03.07.92 р. № 2535-ХП "Про плату за землю".
Земельний податок являє собою обов'язковий платіж, що справляється у юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками виключно у грошовій формі. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності землі та землекористувачів і встановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі з розрахунку за рік.
Орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. На відміну від земельного податку, орендна плата може встановлювати у грошовій, натуральній (за пеню кількістю чи частиною продукції, яку одержують з орендованої земельної ділянки) та відробітковій (надання послуг орендодавцеві) формах. Строки можуть передбачити у договорі оренди поєднання зазначених форм або визначити інші форми плати, за винятком справляння орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності.
Незалежно від того, які землі використовуються на умовах оренди - державної чи комунальної власності, відповідні грошові суми в вигляді орендної плати мають надходити до місцевих бюджетів, до складу яких згідно зі ст. 5 Бюджетного кодексу України відносяться бюджет Автономної республіки Крим; обласні бюджети; районні бюджети; бюджети районів у містах; бюджети місцевого самоврядування, до яких у свою чергу належать бюджети територіальних громад сіл; селищ; міст та їх об'єднань.
Законодавство обмежує мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, щодо окремих категорій земель. Ідеться, зокрема, про те, що річна орендна плата за ці земельні ділянки не може бути меншою:
а) для земель сільськогосподарського призначення - від розміру земельного податку;
б) для інших категорій земель - від трикратного розміру земельного податку.
Завдання податкових органів полягає в тому, щоб уся земля, яка використовується, оподатковувалась, і оподатковувалась правильно, що забезпечить повне і своєчасне надходження плати за землю до бюджету. З даного питання податкові органи мають тісно співпрацювати з розпорядниками земель – місцевими радами та органами місцевого самоврядування.
З метою вдосконалення адміністрування плати за землю прийнято нову форму декларації, що дозволить посилити контроль за використанням земельних ділянок сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення.
Магістр