Зміст
Вступ
1. Законодавча база щодо виявлення та запобігання банкрутству підприємств
1.1 Основні положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
1.2 Основні положення Методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій
1.3 Основні положення Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства
2 Аналіз платоспроможності підприємства “Сван-1”
2.1 Характеристика підприємства “Сван-1”
2.2 Фінансові показники платоспроможності
2.3 Тести на ймовірність банкрутства підприємства “Сван-1”
3 Заходи щодо санації і підвищення платоспроможності підприємства
Висновок
Список літератури
В умовах переходу економіки України до ринкових відносин суттєвого розширення прав підприємств в сфері фінансово-економічної діятельності значно зрастає роль свочасного і якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їх ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підпиємства при виникненні різноманітних форм власності, оскільки ні один власник не повинен зневажати потенціальними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можливо виявити тільки на основі своєчасного і об’єктивного анализу фінансового стану підприємств[9]. Фінансовий аналіз також дає можливість виявити ознаки неплатоспроможності підприємства і запобігти банкрутству.
У випускній роботі подані основні положення законодавчої бази щодо виявлення ознак банкрутства підприємств. В другому розділі проведено фінансовий аналіз підприємства “Сван-1” по виявленню ознак неплатоспроможності, а також проведено всебічне тестування на предмет прогнозування ймовірності банкрутства. Аналіз основних показників діяльності показав‚ що майно підприємства збільшилося в два рази. Це відбулося за рахунок придбання основних фондів (придбання линії для для забиття тварин та автомобіля), а також збільшення дебіторської заборгованості через збільшення обсягів торгівлі та продажу товарів з відстрочкою платежів. Запаси і товари для продажу зменшилися.
На основі агрегованого балансу здійснено аналіз структури майна підприємства. За даними розрахунків видно, що за 2000 рік структура активу значно змінилася: частка основного капіталу зменшилася, а оборотного відповідно збільшилася на 7%. Питома вага дебіторської заборгованості в 2000 році збільшився майже в 1,3 рази і склала 62,3%, з чого й в основному складаються оборотні кошти. Сума грошових коштів у 2000 році в порівнянні з 1999 роком значно зменшилася, і на 01.01.2000 року на рахунку було 0,7 тис. грн. Це свідчить про те, що погіршилася абсолютна платоспроможність підприємства. Значно зменшилися запаси, товари для продажу, на 92,1%.
Джерела утворення майна підприємства збільшилися на 3201,6 тис. грн. або в два рази. Власний капітал у 2000 році збільшився на 634,2 тис. грн., за рахунок іншого додаткового капіталу на 574,1 тис. грн. і за рахунок нерозподіленого прибутку на 60,1 тис. грн. Питома вага власного капіталу зменшилась на 17,5%, а позиковий капітал відповідно збільшився.
Збільшення позикового капіталу відбулося через появу короткострокових кредитів і позик, що у структурі джерел майна займають 30,4%, кредиторська заборгованість у структурі позикового капіталу зменшилася на 9,7%. Довгострокових зобов'язань у підприємства немає.
Свідчать дані про істотні зміни як абсолютної суми, так і структури дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість за 2000 рік зросла в 2,7 рази. По статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, термін оплати яких не наступив» відбулося зниження питомої ваги на 11,5%, а по всіх інших статтях збільшення питомої ваги і найбільш істотне з бюджетом 5,4%, також по іншій дебіторській заборгованості на 6,2%. Зміни, що відбулися, у структурі дебіторської заборгованості явно свідчать про відхилення розрахункової дисципліни убік погіршення платоспроможності.
Стан розрахунків з покупцями в порівнянні з минулим роком, покращився в 5,8 рази і замість 1,5 року складає 80,5 днів. Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів під кінець року виросла на 15,8%, і з цього можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, і отже, погіршенню фінансового положення підприємства. Дані розшифровки дебіторської заборгованості свідчать‚ що в її складі немає простроченої заборгованості і є надія‚ що вона буде повернена в терміни‚ зазначені в Додатку 3.
У складі і структурі кредиторської заборгованості підприємства відбулися деякі зміни. На початок періоду і на кінець вона складалася в основному з заборгованості за товари, роботи і послуги, термін яких ще не настав, питома вага цієї статті збільшилася на кінець 2000 року на 7,7 пункта. Питома вага всіх інших статей зменшилася.
Розрахований показник швидкої ліквідності вище нормативного значення, це говорить про те, що підприємство за умови повернення дебіторами боргів зможе розрахуватися по своїх короткострокових зобов'язаннях.
Аналіз платоспроможності підприємства проводиться за допомогою розрахованих коефіцієнтів абсолютної‚ швидкої та поточної ліквідності.
Усі розраховані показники знизилися. Стан розрахунків з покупцями в порівнянні з минулим роком, покращився в 5,8 рази і замість 1,5 року складає 80,5 днів. Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів під кінець року виросла на 15,8%, і з цього можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, і отже, погіршенню фінансового положення підприємства‚ хоча коефіцієнт проміжного покриття (швидкої ліквідності) у 1999р. і 2000р. більше нормативного значення. Це значить, що підприємство в 2000р. за рахунок коштів і дебіторської заборгованості може погасити свою короткострокову заборгованість.
Коефіцієнт загального покриття й у 1999 і в 2000 роках знаходиться в межах нижнього значення норми. Це свідчить про низьку платоспроможність підприємства. У 1999р. і 2000р. фактично підприємство змогло б погасити свої зобов'язання усіма своїми поточними активами.
Розраховані показники ліквідності свідчать про більш-менш задовільний стан підприємства‚ хоча воно не має достатньо коштів для оплати короткострокових зобов'язань.
Основні показники оцінки кредитоспроможності підприємства‚ які розраховані в роботі‚ дають можливість оцінити спроможність підприємства розрахуватись з кредиторами. Під кінець року заборгованість підприємства збільшилася в 2 рази порівняно з минулим роком.
Величина середнього періоду часу, витраченого на одержання належних з покупців грошей у 2000 році значно знизилася і можна розглядати це зниження як ознаку підвищення кредитоспроможності підприємства, оскільки борги покупців швидше перетворюються в гроші. Результатом підвищення кредитоспроможності з'явився ріст обсягів реалізації.
Фінансова стійкість, розрахована на даних агрегованого балансу – абсолютна. Це свідчить про те, що платоспроможність підприємства гарантована. У 2000р. залежність від позикових засобів знизилася і коефіцієнт автономії склав 0,36, фінансова стійкість підприємства підвищилася.
Величина середнього періоду часу, витраченого на одержання належних з покупців грошей у 2000 році значно знизилася і можна розглядати це зниження як ознаку підвищення кредитоспроможності підприємства, оскільки борги покупців швидше перетворюються в гроші. Причому результатом підвищення кредитоспроможності з'явився ріст обсягу реалізації. Коефіцієнт маневреності власного капіталу зменшився‚ значення коефіцієнта в 2000р. 0,02 свідчить про те, що скоротилася віддача вкладень у майно джерел засобів.
Показник оборотності активів підприємства значн збільшився, що викликано значним ростом обсягу реалізації.
У 1999 р. на одну гривню активів товариства “Сван-1” реалізовано продукції на 0,37 грн. У 2000 р. цей показник зріс до 1,96 грн. Запаси на підприємстві в 1999 р. обернулися у виторзі від реалізації 4,37 разів, у 2000 р. оборотність підвищилася до 596 разів, такий показник свідчить про те, що основним видом діяльності підприємства є торгівля, де швидше здійснюється обіг запасів. Коефіцієнт оборотності власних засобів досить високий: на кожну гривню власних коштів в 1999 р. приходилося 3,27 грн. виторгу від реалізації, у 2000 р. - 230,9 грн. Такі зміни зв'язані зі збільшенням виторгу від реалізації.
По даним агрегованого балансу як на початок так і на кінець року видно‚ що він не є ліквідним. На початок року найбільш ліквідні активи практично не покривають найбільш термінові зобов'язання; швидкореалізовуваних активів більше в 2,5 рази, щоб погасити короткострокові зобов'язання. По третій групі в підприємства немає довгострокових кредитів, тому вони всією сумою перевищують пасиви.
Важкореалізовуваних активів недостатньо для покриття постійних пасивів, але ця нестача складає – 21%. Нестача коштів в одній групі активів компенсується їхнім надлишком по іншій групі.
За станом на кінець року ситуація по першій групі стала гірше, тому що підприємство на поточному рахунку практично не мало засобів, а кредиторська заборгованість збільшилася в 1,6 рази. Швидкореалізовувані активи значно зменшилися, підприємство взяло короткостроковий кредит, бо неможливо покрити наявними активами. Четверта нерівність дотримана.
Зведені показники діяльності підприємства не дають однозначного визначення щодо платоспроможності підприємства‚ тому проведено тестування підприємства на ймовірність банкрутства.
В Україні розроблена і діє методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського положення неплатоспроможних підприємств і організацій. Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства коштів, їхніх еквівалентів і інших високо ліквідних активів і його поточних зобов'язань. При розрахунках отримано негативний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу‚ який свідчить про поточну неплатоспроможность аналізованого підприємства.
З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу проводиться експрес-аналіз фінансового положення підприємства (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера. На початок (0‚13) і на кінець (0‚07) звітного періоду коефіцієнт Бівера нижче граничного значення (0,2). Це свідчить про те, що в підприємства сформована незадовільна структура балансу‚ яка відображає небажане скорочення частки прибутку‚ що направляється на розвиток підприємства.
Перспективним методом прогнозування банкрутства є факторний статистичний аналіз, що дозволяє на основі статистичних даних поділити підприємства на ряд класів.
Подібним методом побудовані багатофакторні моделі ймовірності банкрутства, названі моделями Э. Альтмана. По двофакторній моделі ймовірність банкрутства (індекс Z), як у попередньому, так і в звітному періоді отримані негативні значення Z, що свідчить про зменшення ймовірності банкрутства аналізованого підприємства.
Ця модель недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства‚ можлива погрішність. Тому українські підприємства можуть застосовувати тест, запропонований Е. Альтманом у 1983 році. Індекс Альтмана (Z83) розрахований за 1999 рік не перевищує граничне значення (1,23), а за 2000 рік його значення перевищує майже в два рази‚ а це значить, що ймовірність банкрутства даного підприємства мінімальна.
Крім індексу Альтмана в зарубіжних країнах використовують показник платоспроможності Конана і Гольдера [10].
Ймовірність затримки платежів для розрахованого значення Z (0,187) в 1999 році складає 80‚ ймовірність затримки платежів у звітному періоді складає 80.
У закордонній практиці фінансового аналізу відомі також тести на імовірність банкрутства Лису (Zл) і Таффлера (Zт). Ймовірність банкрутства в попередньому й у звітному періоді мінімальна, тому що отримані значення індексів Zл перевищують граничне значення (0,037). Значення Zт у 1999р. і в 2000р. більше 0,3, значить підприємство має гарні довгострокові перспективи.
Для діагностики банкрутства також може бути використана модель Спрінгейта [15‚ с.51]. При нормативному Z 0‚862 в 1999 році підприємство було потенційним банкрутом (0‚458 0‚862)‚ а в 2000 році фінансовий стан покращився‚ платоспроможність підвищилась (0‚980 0‚862).
Згідно з кількома методиками прогнозування банкрутства побудовано універсальну дискримінантну функцію‚ за якою по підрахункам згідно даним фінансової звітності 1999 року підприємство вважається фінансово стійким‚ і йому не загрожує банкрутство‚ а в 2000 році фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена‚ але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує‚ тому підприємство повинно провести антикризові заходи‚ які повинні запобігти появі ознак неплатоспроможності.
Для того, щоб підприємство було стабільним, йому необхідно керувати своєю фінансовою діяльністю і планувати збільшення обсягів виробництва, мінімізувати витрати. Для цієї мети ми виконано прогнозні розрахунки основних показників діяльності підприємства. З даних таблиць видно, що в прогнозних балансах, які побудовані в реальних цінах і в номінальних цінах (з врахуванням інфляції), прийнятні найбільш ймовірні значення, так як вони найбільш точно відображають тенденцію розвитку підприємства та дають можливість підприємству уникнути банкрутства.
Після проведених прогнозних розрахунків потрібно провести тестування на ймовірність банкрутства. Для розрахунків візьмемо тест‚ універсальну дискримінантну функцію.
Для розрахунків взяті деякі показники діяльності підприємства за 2000 рік‚ але показник тестування за універсальною дискримінантною функцію значно кращий‚ хоча не виходить за рамки умови - 1 Z 2 –( фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена‚ але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує).
Магістр