Бюджетна політика стимулювання економічного зростання (ID:289562)

Досягнення максимальних економічних показників є можливим в Україні у випадку реалізації бюджетної політики економічного зростання шляхом бюджетного стимулювання розвитку галузей переробної промисловості, які виробляють продукцію з доданою вартістю (рис. 2.3), як це відбувається в розвинутих країнах світу: ЄС, Канада, Англія. Особливо варто звернути увагу на Польщу, де промислова продукція займає 77% загального експорту, що дозволяє цій країні уникнути надмірної волатильності світових цін на сировинні товари чи зазнати втрат від неврожаю сільськогосподарських культур, як це часто відбувається в Україні. Висока частка сировини у товарній структурі експорту та висока частка енергоносіїв у товарній структурі імпорту України є одним із ключових негативних факторів, які впливають на темпи росту ВВП і його величину з розрахунку на душу населення. Саме тому ефективність бюджетної політики стимулювання економічного зростання визначатиметься її спрямованістю на фінансування проектів імпортозаміщення та на індустріалізацію країни. В такому випадку, яскравим відображенням ефективності бюджетної політики стимулювання економічного зростання є не динаміка видатків Державного і зведеного бюджету на економічну діяльність, а фінансування цільових державних програм розвитку. Рис. 2.3. Товарна структура експорту України та деяких країн світу і частка імпорту енергоносіїв у загальній структурі імпорту Примітка: Розраховано автором за даними Національного банку України [41] та Міжнародного валютного фонду [39] Аналізуючи державні цільові програми, які спрямовані на стимулювання економічного зростання шляхом використання коштів Державного і зведеного бюджету України доцільно акцентувати увагу на наступних програмах: Державна цільова економічна програма розвитку автомобільних доріг загального користування на 2013-2018 роки [47]; Державна цільова програма розвитку аеропортів на період до 2023 року [49]; Державна цільова програма реформування залізничного транспорту на 2010-2019 роки [48]; Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2020 роки [46]. Перелік державних цільових програм розвитку свідчить, що вони охоплюють лише певні галузі економіки, які стосуються розвитку транспортної інфраструктури і відновлювальної енергетики, однак їх реалізація не позбавляє Україну від імпортозалежності або не сприяє розвитку внутрішнього виробника. Таким чином, з точки зору спрямованості бюджетної політики стимулювання економічного зростання на реалізацію пріоритетів розвитку держав в сфері економіки, така політика має дуже низький рівень ефективності. Водночас вирізняється ефективність бюджетної політики стимулювання економічного зростання в контексті виконання існуючих цільових програм розвитку держави. Так, станом на 1 січня 2019 року в Україні налічувалося 14 державних цільових програм розвитку, що є найнижчим показником за останні десять років та відображенням недостатнього рівня ефективності бюджетної політики стимулювання економічного зростання (рис. 2.4). Так, в період кризи кількість державних цільових програм зменшилася в три рази, що свідчить про зниження ефективності бюджетної політики стимулювання економічного зростання економічного і соціального розвитку України, в наслідок чого вітчизняна економіка перебуває у рецесії. Окрім цього доцільно відмітити, низьку якість виконання даних програм, адже заплановані обсяги коштів в 3-5 разів перевищували фактичні обсяги фінансування державних цільових програм. У 2014 році заплановані обсяги фінансування державних цільових програм становили 203,3 млрд. грн., тоді як фактичні обсяги фінансування склали лише 40 млрд. грн. що в п’ять разів менше запланованого. Протягом 2014-2018 років обсяги запланованих коштів на фінансування державних цільових програм зменшилися з 203,3 млрд. грн. у 2014 році до 56,4 млрд. грн. у 2018 році, тобто в 4 рази, це ж саме стосується фактичних обсягів фінансування, які зменшилися в два рази з 40 млрд. грн. у 2014 роді до 18,7 млрд. грн. у 2018 році. Рис. 2.4. Планова кількість ДЦП та обсяги фінансування за 2008-2018 роки [52] Окрім цього, варто звернути увагу й на фінансування державних цільових програм, яке не відповідає задекларованим планам, а відповідно має вкрай низький ефект на стимулювання економічного зростання (рис. 2.5). Адже співвідношення планових та фактичних коштів фінансування становить не більше 47,7% у 2011 році, а в 2012-2018 роках значення цього показника не перевищувало 35%, що свідчить про декларативність державних цільових програм та низький ефект такого фінансування на економічне зростання.