Стан правового забезпечення розвитку малого підприємництва в Україні – оцінка і пропозиції щодо удосконалення (ID:529149)

РОЗДІЛ1. СТАН ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ 1.1 Особливості розвитку малого підприємництва в Україні Становлення малого підприємництва – довготривалий процесс і з огляду на економічний стан України повинен мати певну етапність. На першому етапі в умовах обмежених інвестиційних ресурсів, незацікавленості фінансової системи в довготерміновому кредитуванні та відсутності інституційних інвесторів найактуальнішою є реалізація заходів, спрямованих на удосконалення нормативно-правової бази, забезпечення інформаційних та консультаційних послуг, розвиток мережі бізнес-інкубаторів, технопарків, виробничо-технологічних центрів тощо. Другий етап пов'язаний з формуванням критичної маси (10-12 малих підприємств на 1000 чоловік) малого підприємництва і зумовлює безповоротний процес переходу до сталих ринкових відносин, коли утверджується вплив результатів підприємницької діяльності на стан економіки. Змінюється характер податкової та кредитно-інвестиційної політики у напрямі активізації продуктивної діяльності малих підприємств, забезпечується завдяки високому рівню створеної інфраструктури вільний доступ до фінансових і матеріальних ресурсів, розвивається система фінансових установ, що обслуговують суб'єктів малого підприємництва. Третій етап характеризується значним збільшенням обсягів виробництва товарів і послуг малими підприємствами, що діють та розвиваються переважно за рахунок власних можливостей. Держава, спрямовуючи діяльність підприємців на дотримання високої ефективності в економіці, підтримує їх, захищаючи малі підприємства та їхню власність, контролюючи виконання законів.[21] Всього в Україні налічується 364935 підприємств за різними видами діяльності на 2012 рік . Кількість діючих малих підприємств у 2012 році становило 344048, це 94.3% до загальної кількості підприємств відповідного виду діяльності. Порівняно з 2010 роком малих підприємств становило 357241, тобто кількість підприємств протягом двох років зросло на 2%.[23] 1.2 Державна політика у сфері малого підприємництва Державна політика розвитку малого підприємництва є частиною загальної соціальної та економічної політики України і визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу, які передбачаються Урядом у сфері малого підприємництва з урахуванням державних інтересів та пріоритетів. Метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб’єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб’єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння впровадженню суб’єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян. 1.3 Правове забезпечення малого підприємництва в Україні Сьогодні Україна має велику кількість нормативних актів, значна частина яких регулює саме підприємницьку діяльність. Проте нормативне регулювання підприємницької діяльності залишається надто складним. Відсутність системності породила багато дублюючих правових норм, закріплених у нормативних актах різної юридичної сили. Нагромадження зайвих регулюючих документів значно ускладнює як початок, так і здійснення підприємницької діяльності. [18] Першими законами України, що дали поштовх створенню малих підприємств та започаткували підприємницьку діяльність стали закони «Про підприємництво» № 785 від 26.02.1991 р. та «Про підприємства в Україні» № 887 від 27.03.1991 р. На виконання норм закону в березні 1993 року була прийнята Програма державної підтримки малого підприємництва. Розвиток підприємництва в Україні потребував активної підтримки з боку держави. Програми розвитку малого підприємництва поновлювалися в 1997 році, 1998 році, 2000 році. На сьогодні діє закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» № 4618-17 від 22.03.2012 р.[2] РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ЗАКОНОДАВСТВА НА РОЗВИТОК МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ 2.1 Аналіз результатів економічної діяльності малого підприємництва за 2010-2012 роки Підприємницьке середовище відіграє важливу роль не лише в розвитку економіки країни, а також у вирішенні багатьох соціальних проблем, насамперед має забезпечувати зайнятість населення; насичувати ринок необхідними товарами та послугами, створювати здорову конкуренцію, що сприятливо впливає на розвиток економіки та забезпечує стабільність держави в цілому. За інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.01.2013 було зареєстровано 6 704 488 суб’єктів господарської діяльності, з них: 1 405 069 юридичних осіб та 5 299 419 фізичних осіб – підприємців. Загальна кількість зареєстрованих суб’єктів господарювання, у порівнянні з відповідним періодом минулого року, збільшилася на 204 518 суб’єктів, що на 3,15 % більше ніж за відповідний період минулого року. Кількість діючих суб'єктів господарської діяльності, станом на 01.01.2013, становить 4 046 270 одиниць, що на 0,02 % більше ніж за відповідний період минулого року. [8] .... У розподілі за видами економічної діяльності пріоритетними сферами діяльності суб’єктів малого і середнього підприємництва залишаються торгівля та сфера послуг, питома вага яких від загального обсягу реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) сумарно становить 64 %. Значно меншими є показники промисловості (9,7 %); сільського господарства (8,8 %), будівництва (7 %). ..... 2.2 Оцінка впливу норм державного законодавства на діяльність малого підприємництва в Україні В Україні вцілому сформовано законодавство, яким визначено правові засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, однак неефективна робота регуляторних органів не дає змоги забезпечити належне додержання усіх його вимог. Так, практична реалізація норм законодавства у сфері державної реєстрації суб'єктів господарювання, якими передбачено суттєве спрощення відповідних процедур, не дозволяє отримати максимальний ефект від його дії у зв'язку з нестворенням на місцевому рівні належних умов функціонування інституту державних реєстраторів, що негативно позначається на перспективності дальшого провадження господарської діяльності.[14] 2.3 Аналіз державного та міжнародного законодавства, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність підприємництва В сфері інвестиційної діяльності створена нормативно-правова база, яка адаптована до міжнародних норм, зокрема: Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій на Україні»; Угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій, тощо. Для залучення інвесторів в економіку країни, створюються всі умови щодо забезпечення рівного захисту прав, інтересів, майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності.[8] За даними Держкомстату України головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал залишаються власні кошти підприємств і організацій, за рахунок яких, станом на 01.01.2012, освоєно 54,0 % від загального обсягу капіталовкладень. Частка залучених і запозичених коштів у загальних обсягах капіталовкладень становила 21,0%. У січні-вересні 2012 року за рахунок власних коштів підприємств і організації залучено в основний капітал підприємств 61,2 % загального обсягу капіталовкладень. Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становила 17,5% (рис 2.5). 2.4 Проблеми правового регулювання малого підприємництва в Україні Незважаючи на ту велику роль, яка відводиться малому і середньому бізнесу, розвиток підприємництва в Україні не відповідає вимогам часу. Як стверджують самі підприємці, найхарактернішими факторами, які гальмують цей розвиток є наступні: 1. Організаційно-правові труднощі започаткування бізнесу, особливо на стадії переходу від реєстрації до початку діяльності. 2.Недоступність кредитних ресурсів як для започаткування, так і для ведення бізнесу чи його відновлення, недостатні зв’язки з міжнародними фінансовими організаціями по залученню інвестицій і грантів. 3.Переважно деклеративний характер державної підтримки підприємства, неоднозначність та суперечливість чинної нормативно-правової бази. 4. Несприятлива (тобто фіскальна) податкова політика, непомірний тягар оподаткування 5. Криза неплатежів та проблеми з формуванням нових взаємозв’язків, каналів збуту. 6. Слабкість інфраструктури малого підприємництва. РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА 3.1 Основні напрямки вдосконалення нормативно-правової бази державної підтримки підприємництва та регуляторної політики держави. В рамках реалізації Закону України від 22.03.2012 № 4618 «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» проводиться робота щодо створення умов для забезпечення ефективності державної підтримки малого і середнього підприємництва. Відповідно до цього документу державна підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку тощо. Одним з основних видів фінансової державної підтримки суб’єктів малого і середнього підприємництва, визначених Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», є надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи. [2] Фінансова державна підтримка суб’єктів малого підприємництва у 2012 році здійснювалася за рахунок бюджетної програми «Мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва». У 2012 році на фінансування бюджетної програми «Мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва» було передбачено 10 300,0 тис. грн. (Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»). Також Державним бюджетом України на 2012 рік за бюджетною програмою «Заходи по реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» було заплановано фінансування освітньої програми для підприємців – початківців, безробітних та суб’єктів малого підприємництва.[9] Фінансова підтримка суб’єктів підприємницької діяльності на місцях здійснювалася за рахунок кредитів банків, коштів кредитних спілок та фондів підтримки підприємництва. Протягом 2011 - 2012 років з бюджету міста Києва за статтею «підтримка малого і середнього підприємництва» на часткову компенсацію відсотків за отриманими суб’єктами господарювання кредитами перераховано 10 055,5 тис. грн., в т.ч. у 2012 році – 2 000,0 тис. грн. Кредитними спілками м. Києва у 2012 році надано комерційних кредитів на суму 11,9 млн. грн., що становить 5,9% від загальної суми комерційних кредитів, наданих кредитними спілками України.[20] 3.2. Пропозиції розвитку малого підприємництва Пріоритетними напрямами вдосконалення державного регулювання господарської діяльності мають стати: спрощення дозвільної системи та мінімізація видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню; удосконалення системи оподаткування, зокрема, шляхом скорочення кількості видів податків, зборів, усунення технічних бар'єрів під час здійснення окремих видів господарської діяльності; збільшення фінансово-кредитної підтримки для стимулювання розвитку підприємництва; недопущення неправомірного втручання державних органів та органів місцевого самоврядування у діяльність суб'єктів господарювання. У процесі вдосконалення державного регулювання господарської діяльності має бути забезпечено: ..... 3.3. Результати вдосконалення законодавчо-нормативної бази у сфері підприємництва В сфері державної регуляторної політики діяльність Держпідприємництва України спрямована на досягнення оптимального державного регулювання в економічній та соціальній сферах відповідно до вимог цього Закону. Ключовою функцією Держпідприємництва України у сфері реалізації державної регуляторної політики є проведення експертиз проектів регуляторних актів у сфері господарської діяльності, а також вжиття заходів щодо захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання, порушених внаслідок дії регуляторних актів. [10] Протягом 2012 року Держпідприємництвом України відпрацьовано майже 2 000 проектів (1 792 – центральний та 226 – місцевий рівень). Із них майже 370 повернуто на доопрацювання через невідповідність законодавству про регуляторну політику (268 – центральний та 90 – місцевий рівень).[20]