28962 Управління інвестиційною діяльністю на прикладі ПРАТ МХП (ID:927803)

ВСТУП Актуальність даної теми полягає в необхідності розробки ефективного організаційно-економічного забезпечення інвестицій на ПрАТ «МХП». Зважаючи на дефіцит тимчасово вільних коштів і низьку інвестиційну активність для всіх учасників інвестиційного процесу важливим є саме напрям організаційно-економічного забезпечення інвестицій на українських підприємствах. Інвестиції відіграють центральну роль в економічному розвитку країни, визначають загальне зростання її економіки, а також чинять безпосередній вплив на ефективність й прибутковість діяльності кожного окремого підприємства. В даний момент Україна потребує екстра обсягу інвестиційного капіталу для відновлення та відбудови економічного рівня підприємств в умовах глобальної кризи, зумовленої військовим станом в державі. Саме від ефективності організаційно-економічного забезпечення інвестиційної діяльності підприємства залежить стан виробництва, рівень технічної оснащеності, можливості структурної перебудови економіки, вирішення соціальних і екологічних проблем. Аналіз наукової літератури, присвяченої даним питанням показав, що велика кількість вчених намагається розв’язати проблему підвищення ефективності інвестиційної діяльності підприємств, серед яких варто виділити таких вчених як: Гурочкіна В.В., Євась Т.В., Соколовський В.С., Стеблюк Н.Ф., Опаренко В. В., Янковська В.А., Гончарова Д.О. тощо. Проте на сьогодні, все ж таки, окреслене питання залишається остаточно не вирішеним. Мета дослідження полягає у поглибленні теоретико-методичних засад управління інвестиційною діяльністю підприємств, зокрема ПрАТ «МХП» та визначення напрямків удосконалення його інвестиційної діяльності. Задля досягнення поставленої мети в роботі вирішено наступні завдання: • дослідити економічну сутність та види інвестицій; • узагальнити особливості управління інвестиційною діяльністю та фактори, що на неї впливають; • систематизувати методи оцінки ефективності інвестиційної діяльності підприємств; • провести оцінку інвестиційного потенціалу ПРАТ «МХП»; • визначити ефективність діяльності ПРАТ «МХП» за 2017-2021 роки; • провести аналіз показників ефективності інвестиційної діяльності ПрАТ «МХП»; • узагальнити основні напрямки оптимізації процесу управління інвестиційною діяльністю; • виявити нові можливості для залучення додаткових інвестицій; • оцінити ефективність обраних напрямів інвестування. Об’єктом дослідження виступає процес управління інвестиційною діяльністю підприємств та діяльність ПрАТ «МХП». Предметом дослідження є теоретико-методичні засади, досвід управління інвестиційною діяльністю підприємств та фінансові показники ПрАТ «МХП». Методи дослідження: порівняльний і системного аналіз, графічний, порівняльний. Практична значущість результатів дослідження полягає в можливості застосування розробок автора в прикладній діяльності вітчизняних підприємств з метою підвищення ефективності їх інвестиційної діяльності та забезпечення належного рівня інвестиційної привабливості українських суб’єктів господарювання. Інформаційною базою дослідження виступають законодавчі акти, наукові праці, присвячені актуальним питанням інвестиційної діяльності підприємств, визначення ефективності інвестиційних проектів, забезпечення інвестиційної привабливості українських підприємств, офіційна статистична інформація, дані підприємства ПрАТ «МХП». Структура роботи. Магістерська кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають по 3 підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатків. В першому розділі розкривається сутність інвестицій та інвестиційної діяльності, аналізуються наукові погляди українських та зарубіжних вчених щодо особливостей інвестиційної діяльності в нинішніх умовах, на основі яких сформульовано авторську позицію стосовно даного питання. Другий розділ присвячено дослідженню інвестиційної діяльності та стану підприємства ПрАТ «МХП». Для цього проведено аналіз звітності підприємства за останні 5 років. На основі аналізу фінансово-економічних показників визначаються існуючі тенденції та драйвери, що повинні стимулювати зростання та перешкоди, які стримують розвиток ефективної інвестиційної діяльності підприємства. У третьому розділі розкривається та обґрунотвується економічний ефект від запропонованих заходів. Досліджуються можливості для залучення додаткових інвестицій та проводиться порівняння затрат, переваг та недоліків на залучення за допомого запропонованих джерел фінансування. Робота містить … сторінок основного тексту, … таблиць, … рисунків. Список використаних джерел включає … найменувань.   РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 1.1 Економічна сутність та види інвестицій В сучасних умовах господарювання важливого значення набувають питання якісної і ефективної інвестиції . Таке зауваження ґрунтується на наступному: - по-перше, сучасні суб’єкти господарювання вимушені функціонувати в умовах воєнного стану, які супроводжуються наявністю певних фінансових загроз сталості розвитку підприємств всіх форм власності, а отже, питання залучення додаткових фінансових коштів набуває першочергового значення; - по-друге, будь-яке підприємство, незалежно від форми власності та напряму діяльності зацікавлене в інвестуванні власної діяльності з метою підвищення її ефективності. В той же час, на сьогодні, як показав аналіз літературних джерел, спостерігається певна теоретична плутанина щодо поняття фінансових інвестицій, що зумовлює необхідність детального розгляду даного питання. Перш ніж перейти до розгляду безпосередньо визначень поняття інвестицій, доцільно систематизувати питання виникнення та розвитку інвестицій в Україні. Виникнення і розвиток теорії інвестицій та інвестиційної діяльності в Україні розпочався в 90-х роках минулого століття. У цей час відбувається значна кількість трансформаційних процесів, що сприяє новому відношенню до теоретичних та методологічних підходів фінансових інвестицій. У таблиці 1.1 узагальнено основні етапи становлення ринку інвестицій в Україні. Таблиця 1.1 – Періоди розвитку ринку інвестицій в Україні Період Характеристика 1991 р. Прийняття Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», створення української фондової біржі 1992 – 1993 рр. Період появи перших українських акцій і перших торговців цінними паперами 1994 – 1996 рр. Період масової приватизації. Виходить Декрет Кабінету Міністрів «Про довірчі товариства» і Положення «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії». Створення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та прийняття Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» 1997 р. Етап фактичного становлення ринку цінних паперів. Активно розвивається Перша фондова торговельна система (ПФТС). З’являються перші українські фондові індекси 1998 р. Український ринок характеризується процесами падіння, внаслідок кризи на російському фондовому ринку та Азіатської кризи 1999 р. Випуск акцій зменшується. Це пояснюється завершальними етапами приватизації та корпоратизації 2000 р. Створення власного депозитарію ВАТ «Український депозитарій». За даними УФБ цей депозитарій дасть змогу обслуговувати 1-1,5 тис. емітентів і 15 тис. угод 2001 – 2008 рр. Надходження інвестицій в країну поступово збільшується 2008 – 2009 рр. Світова фінансова криза. Поступове зниження інвестицій в економіку країни 2009 – 2013 рр. Відновлення інвестиційного клімату країни, поступове збільшення інвестицій в країну 2014 – 2017 рр. Зниження темпів інвестиційної діяльності завдяки посткризовим наслідкам та невизначеності орієнтирів майбутнього 2017 – 2022 рр. Відновлення інвестиційного клімату, адаптація напрямів інвестування до умов впливу всесвітньої пандемії 24 лютого 2022 року – наш час Значне зниження обсягів інвестування, пов’язане із воєнним станом в Україні та повномасштабним вторгненням Джерело: розроблено та доповнено автором на основі [3] Поняття інвестиції (від лат. Investio – одягаю) означає вкладення будь-якого виду цінностей в об’єкти підприємницької та іншої діяльності. Тобто інвестиції не є тотожними класичному розумінню капіталовкладень, адже можуть здійснюватися в різних формах. Поняття «інвестиції» надзвичайно складне та багатоаспектне, тому серед дослідників немає одностайного підходу до визначення його сутності. Терміну «інвестиції» у науковій літературі приділяється велике значення, так як в подальшому вибудовується цілий ланцюжок взаємозалежних об’єктів, ознак і функцій, що відносяться до даного поняття. У багатьох джерелах дається різне трактування інвестицій. Відповідно до одного з визначень інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу з метою отримання доходу [4]. На нашу думку, дане визначення не розкриває повного значення інвестицій та їх роль в економіці з точки зору розвитку суспільної корисності, визначення дає односторонню оцінку, орієнтуючись тільки на інтереси інвестора. Згідно з іншим визначенням, яке більш точно розкриває дане поняття, – це довгострокові вкладення державного або приватного капіталу у власній країні чи за кордоном з метою отримання доходу в підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально-економічні програми, інноваційні проекти. На наш погляд, у даному визначенні розкриті як приватні інвестори, виражені за допомогою отримання прибутку від проекту, так і державні, виражені у вигляді реалізації соціальних програм. У банківських енциклопедіях термін «інвестиції» трактується як довгострокове вкладення капіталу всередині країни і за кордоном у вигляді реальних і фінансових інвестицій. Під реальними інвестиціями розуміють інвестиції, в результаті яких відбувається збільшення капіталу, а під фінансовими інвестиціями – вкладення капіталу в акції та інші цінні папери [4]. Відповідно до визначення українського законодавства, поняття «інвестиції» трактується як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [40]. Отже, термін «інвестиції» трактується неоднозначно, існують різні визначення цього поняття, які мають значні відмінності, що й обумовлює необхідність уточнення їхньої сутності. А внаслідок того, що різні види інвестицій мають неоднаковий вплив на розвиток економічних процесів, і для окремих господарюючих суб’єктів спрямовуються на розв’язання суттєво несхожих завдань, забезпечення ефективного управління інвестиціями потребує їхнього поділу за окремими формами здійснення. У сучасній практиці фактично відсутня єдина несуперечлива система класифікації інвестицій. Проаналізуємо формулювання трактовок суті інвестицій різних авторів (табл. 1.2). Таблиця 1.2 – Визначення поняття «інвестиції» Автори (джерело) Визначення Близнюк А. О., Шершенюк О. М. Це вкладення капіталу з метою його подальшого збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу Липкань О.В., Варченко О.М. Один з ключових чинників економічного зростання, довгострокові і короткострокові вкладення капіталу, що складаються з капітальних витрат (капітальних вкладень); витрат, пов’язаних з приростом оборотного капіталу (при розширенні виробництва) або оборотним капіталом в повному об’ємі, необхідним для запуску виробництва (при створенні нових виробництв), а також витрат, необхідних для підготовки інвестиційного проекту Войнаренко М.П., Бушовська Л.Б. Грошові кошти, цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, інші права, що мають грошову оцінку, вкладаються в об’єкти підприємницької і (чи) іншої діяльності з метою отримання прибутку і (чи) досягнення іншого корисного ефекту Геєць В.М. Довготермінові вкладення капіталу в різні сфери та галузі народного господарства всередині країни та за її межами з метою привласнення прибутку Гурочкіна В.В. Витрати на виробництво і накопичення засобів виробництва і збільшення матеріальних запасів Костецький В.В. Дем’янчук О.Р. Це відмова від певної цінності зараз за (можливо, невизначену) цінність в майбутньому Джерело: розроблено автором на основі [2, 4, 6, 7, 9, 10] Порівнюючи різні підходи авторів щодо формулювання поняття інвестиції, визначимо авторський підхід до сутності інвестицій в умовах глобальних трансформацій – це вкладення власних, позичених, або залучених ресурсів у формі матеріальних, фінансових, інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, як на короткий, так і тривалий період, усередині країни й/чи за її межами, індивідуальними або/і інституціональними інвесторами, і утворенням на цій основі певного капіталу з метою отримання прибутку (доходу) і/або досягнення позитивно-соціального ефекту. Сьогодні ніхто не стане заперечувати, що без інвестицій неможливо вирішити задачі як щодо підйому економіки на довгострокову перспективу та забезпечити економічне зростання, так і щодо її відновлення в воєнний та післявоєнний період. Тому для аналізу, планування, а також для підвищення ефективності інвестицій на макро- та мікрорівні потрібна їх науково обґрунтована класифікація, яка може виявитися дуже корисною при виборі методів і джерел фінансування інвестицій [4]. Суб’єктами здійснення інвестицій є: • інвестори; • замовники; • виконавці робіт; • користувачі об'єктів інвестиційної діяльності; • постачальники; • юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди, біржі); • інші учасники інвестиційного процесу. Об’єктами інвестицій є: • модернізовані основні засоби ; • оборотні кошти; • цінні папери; • банківські вклади [2]. Інвестиційні ресурси підприємства являють собою всі форми капіталу, який залучається ним для здійснення вкладень в об’єкти реального і фінансового інвестування. Важливого значення з позиції розгляду змісту фінансових інвестицій набуває узагальнення їх класифікації. Отже найчастіше в економічній літературі можна зустріти розгорнуту класифікацію фінансових інвестицій за різними класифікаційними ознаками (див. рис. 1.1): 1. За формами власності на інвестиційні ресурси [2]: державні фінансові інвестиції; приватні фінансові інвестиції; іноземні фінансові інвестиції; спільні фінансові інвестиції. 2. За характером участі в інвестуванні [9]: прямі інвестиції; портфельні інвестиції. Однак між ними є принципова різниця, яка наведена в додатку Б. 3. За періодом інвестування [9]: короткотермінові фінансові інструменти; середньотермінові; довготермінові. 4. За регіональною ознакою [9]: фінансові інвестиції у межах держави (внутрішні інвестиції); закордонні фінансові інвестиції. 5. За джерелами фінансування [9]: внутрішні (власні) джерела фінансування (самофінансування) інвестицій; позичкові джерела фінансування інвестицій. 6. За способами фінансування [9]: пряме фінансування (прямий трансфер); непряме (опосередковане) фінансування.