Зразок роботи
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Стратегічні напрямки управління зростанням капіталізації підприємства
Підвищення капіталізації в умовах сьогодення стає ключовим завданням розвитку підприємств, яке забезпечує їм конкурентоспроможність, фінансову стійкість, платоспроможність, можливості виходу на вітчизняні та зарубіжні ринки капіталу, підвищує добробут їх власників. Висока капіталізація є не лише завданням підприємств, але і важливим завданням державної економічної політики, так як зростання капіталізації підприємств впливає на зростання капіталізації економіки в цілому та забезпечує вихід країни на міжнародні ринки, підвищення основних макроекономічних показників, інвестиційну привабливість та створення нових робочих місць.
Як показує вітчизняний та зарубіжний досвід господарювання, в сучасних умовах забезпечити високу капіталізацію підприємства можливо тільки на основі системної інноваційної діяльності, яка може суттєво підвищити капіталізацію підприємства через генерування додаткових грошових надходжень.
Проведені дослідження показали, що на капіталізацію інноваційно активних підприємств, до яких відноситься і ТОВ “ДКП “Фармацевтична фабрика”, впливає велика кількість факторів. Серед факторів, які мають найбільш вагомий вплив можна виділити зовнішні - рівень конкуренції, галузева приналежність, зміни в чинному законодавстві, економічна, політична ситуація в країні та внутрішні - рентабельність виробництва, існуючі грошові потоки, цінова, дивідендна політики підприємства, середньозважена вартість капіталу та інші. Існуючі фактори можуть мати як позитивний так і негативний вплив на капіталізацію, можуть як піддаватись управлінню на рівні підприємства, так і не підконтрольні менеджменту.
Існування великої кількості факторів зумовило багато напрямів підвищення капіталізації підприємств. Існуючі у вітчизняній та зарубіжній практиці напрями підвищення капіталізації підприємств, можуть з різною інтенсивністю впливати на капіталізацію інноваційно активних підприємств, тому існує необхідність вибору та обгрунтування тих напрямів, які враховують специфіку інноваційної діяльності та відповідають особливостям вітчизняної економіки.
Можна виділити три напрями, які забезпечують зростання капіталізації інноваційно активних підприємств:
1) Підвищення ринкової капіталізації інноваційно активних підприємств через вихід їх на ринки капіталу;
2) Підвищення реальної капіталізації інноваційно активних підприємств через зростання ефективності господарської діяльності;
3) Державне регулювання капіталізації інноваційно активних підприємств (рис.3.1).
Всі ці напрями тісно пов’язані між собою і створюють єдину систему, що включає можливості забезпечення зростання капіталізації підприємств. При розгляді такої системи особливий акцент ми робимо: по-перше, на підвищенні капіталізації підприємств за рахунок інноваційної діяльності, тому що розглядаємо інноваційно активні підприємства, по-друге, на удосконаленні фінансового управління підприємством, тому що капіталізація підприємств залежить не лише від отриманих результатів господарювання, але і від того якими фінансовими зусиллями були досягнуті результати та яка політика власників щодо розвитку підприємства. Наявність високих результатів господарської діяльності підприємств не обов’язково сприяє підвищенню капіталізації підприємств. Для досягнення високого рівня капіталізації необхідно побудувати політику підприємства, направлену на підвищення ринкової вартості підприємства.
Рис. 3.1 Напрями підвищення капіталізації інноваційно активних підприємств
Отже реалізацію напрямів підвищення капіталізації іннноваційно активних підприємств необхідно здійснювати шляхом:
1. Підвищення ринкової капіталізації інноваційно активних підприємств через вихід їх на ринки капіталу, залучення інвестиційних ресурсів через емісійну діяльність та організаційно-економічні перетворення, які передбачають створення венчурних підприємств; створення інтегрованих структур, тощо. Даний напрям дозволяє підвищити капіталізацію підприємств шляхом залучення вітчизняного та міжнародного інвестиційного капіталу, венчурного капіталу, використання методів злиття і поглинання.
Забезпечення зростання капіталізації підприємств шляхом виходу на ринки капіталу з метою залучення інвестиційного капіталу є поширеним в країнах з ринковою економікою. Для українських підприємств цей напрям поки що мало результативний. Основними причинами є нерозвиненість фондових ринків. З однієї сторони, нерозвиненість українських ринків капіталу гальмує можливості підвищення рівня капіталізації підприємств, з іншої - низька капіталізація українських підприємств не дозволяє їм виходити на національні та міжнародні фондові ринки. Ці питання не можливо вирішити на рівні підприємств, вони потребують вирішення на рівні держави шляхом нормативно-правового, інституційного забезпечення.
Проблемою українських підприємств на сьогоднішній день є те, що досягнути успіху та укріпити свої позиції невеликим підприємствам, які здійснюють інноваційну діяльність, розраховуючи лише на власні засоби, часто є неможливо. Тому при відсутності власних коштів, обмеженості або відсутності підтримки з боку держави є потенційна можливість підвищення капіталізації підприємств за рахунок: по-перше, нетрадиційних методів фінансування (венчурне фінансування, використання лізингу); по друге, за рахунок створення інтегрованих структур (холдингових структур, стратегічних альянсів, корпорацій, кластерних об’єднань підприємств)
Тому другим важливим шляхом підвищення ринкової капіталізації підприємств можна виділити виділено організаційно-економічні перетворення. Основними методами, які пропонується використовувати для таких перетворень є венчурне фінансування та метод злиття і поглинання. (додаток Г).
На теперішній час венчурне фінансування в Україні є мало розвиненим напрямом. Це пов’язано з недостатнім розвитком венчурних фондів, відсутністю дієвих механізмів створення венчурних підприємств. Проте, як свідчить зарубіжний досвід, створення венчурних підприємств, шляхом організаційного відособлення інноваційного проекту є важливим напрямком підвищення капіталізації підприємств. Приріст ринкової вартості венчурних підприємств відбувається за рахунок нематеріальних активів. Практика економічно розвинутих країн показує, що при успішному розвитку підприємства його ринкова вартість за 3-5 років зростає в 6-10 разів [69, с.428]. Згодом венчурне підприємство може бути перетворене в більш складну організаційну структуру шляхом заміни венчурного капіталу інвестиційним, або його акції можуть бути продані за високою ринковою ціною. Забезпечення зростання капіталізації підприємств цим шляхом потребує проведення економічної політики держави, яка б сприяла розвитку венчурних фондів та удосконаленню механізмів венчурного фінансування підприємств.
Метод злиття і поглинання підприємств є поширеним на теперішній час методом характерним для українських підприємств. Цей метод доцільно використовувати і для наукомістких підприємств, які переживають фінансові труднощі та є збитковими. Пошук потужного вітчизняного чи зарубіжного інвестора є іноді найефективнішим шляхом виходу підприємства з фінансової кризи.
Створення в результаті злиття та об’єднання корпорацій, холдингових структур дозволяє підвищити капіталізацію підприємств шляхом виділення окремими дочірніми підприємствами інноваційне, лізингове підприємство та інші. Така структура підвищує своє конкурентне становище на ринку за рахунок інноваційного підприємства. Крім того, відбувається оптимальне використання основних засобів через використання переваг лізингу, та знижуються фінансові ризики пов’язані з інноваційною діяльністю, оптимізуються грошові потоки між структурними одиницями таких об’єднань.
Новими, але вже досить поширеними методами в зарубіжних країнах є створення кластерних об’єднань та стратегічних альянсів. Вони не є самостійними юридичними структурами. Підвищення капіталізації підприємств таких структур відбувається шляхом одержання синергічного ефекту, який забезпечується через кооперацію, спеціалізацію підприємств, та забезпечення монопольного становища (у випадку стратегічних альянсів). В складі таких об’єднань дуже часто є інноваційні підприємства. Так, є багато прикладів зарубіжних інноваційних кластерів. Іноді причиною створення стратегічних альянсів є необхідність створення складних наукоємних продуктів, тому такі структури часто створюють ліцензіари та ліцензіати в рамках трансферу інновацій.
Магістр