Зразок роботи
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1 Сутність, завдання та значення фінансового планування в діяльності підприємства
Сьогодні планування діяльності підприємства стало досить серйозною проблемою, що викликано рядом причин. По-перше, це відсутність зрозумілих цілей, задач діяльності підприємства керівництвом. По-друге, це складності, які виникають при визначенні потреб в поточних видатках (кількість працівників, потужності тощо). По-третє, в сучасних умовах плани і кошти більше не спускаються зверху і підприємство повинно самостійно орієнтуватись на ринку. По-четверте, у багатьох підприємств немає системи надання достовірної інформації в необхідний час, в потрібному місці [17, с. 23].
В нових умовах господарювання та переходу до ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної регламентації зверху всієї його діяльності та надання підприємству широких прав у визначенні та реалізації виробничої програми, шляхів розвитку виробництві, мотивації праці та відповідальності за кінцеві результати господарювання, але й усвідомлення важливості безперервного вивчення ринку та готовності до ринкових коливань. Все це повинно знайти відображення в планах діяльності підприємства. Відкрита система підприємства як його нова якість в ринкових умовах та пряма залежність від взаємодії попиту та пропонування обумовлюють необхідність створення системи планування і управління підприємством, здатної швидко і ефективно реагувати на ринкові потреби. Необхідність складання планів визначається багатьма причинами, наприклад, В.Ковальов виділяє три найважливіших [21, с. 127]: координуюча роль плану; невизначеність майбутнього; оптимізація економічних наслідків. Важливою компонентою теоретичної бази фінансового планування є теорія фінансів і положення фінансового менеджменту, які безпосередньо визначають предмет фінансового планування. На цих положеннях грунтуються планові фінансові рішення щодо визначення основних пропорцій фінансового розвитку підприємства, які закладаються у фінансовий план. Основними з них є: портфельна теорія, концепція вартості та структури капіталу, теорія дивідендної політики, моделі фінансового забезпечення стійкого зростання, концепція вартості грошей у часі, концепція взаємозв'язку рівня ризику і дохідності, моделі оцінювання акцій і облігацій на основі їх дохідності, модель оцінки активів з урахуванням систематичного ризику (САРМ), моделі оцінки опціонів, гіпотеза ефективності ринку, концепція агентських відносин, концепція асиметричної інформації, арбітражна теорія ціноутворення. Наявність різних концепцій і течій у розвитку теоретичної бази фінансового планування призвела до формування різних підходів до визначення сутності фінансового планування та його об'єкта. При дослідженні понятійного апарату в сучасній літературі відсутній єдиний підхід серед авторів до визначення сутності фінансового планування. Основні визначення категорії «фінансове планування» наведено в додатку А. Так, зокрема, І.О. Бланк визначає фінансове планування «як процес розроблення системи фінансових планів і планових показників із забезпечення розвитку підприємства фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в плановому періоді» [7, с. 108]. Схожої думки дотримуються Г.А. Семенов, В.З. Бугай, визначаючи фінансове планування «як процес систематичної підготовки управлінських рішень, які прямо чи опосередковано впливають на обсяги фінансових ресурсів, узгодження джерел формування та напрямів використання згідно з виробничими, маркетинговими планами, а також величину показників діяльності підприємства в плановому періоді, які забезпечують рішення задач найбільш раціональним способом» [52, с. 325]. Дані підходи не мають суперечностей. Автори визначають фінансові ресурси як об'єкт фінансового планування, наголошують на забезпечувальній функції фінансового планування щодо інших видів діяльності та розвитку підприємства в цілому й необхідності забезпечення ефективності або раціональності діяльності.
Магістр