Зразок роботи
У сфері мовознавства у основі теорії дискурсу стоїть твердження про недостатність аналізу мови як системи. Розширення проблематики дискурсу здійснив французький філософ М.Фуко. Він зв'язав лінгвістичні аспекти дискурсу з проблематикою створюваною різними дискурсами понятійної і логічної структури, яка ними починається, розгортається, чи видозмінюється або усувається. Теорія дискурсу визначає різні типи: дискурс політичний, правовий, філософський, художньо-літературний і ін. У межах окремих дискурсів іноді визначають так звані архітексти, або конститутивні дискурси, які окреслюють і визначають дискурси, похідні і вторинні.
У курсовій роботі увагу буде приділено характеристиці розмовного дискурсу сучасної французької мови. Отже, сучасний розмовний дискурс – це в першу чергу, миттєвість, спонтанність, непідготовленість, до певної міри вигуковість та емоційність, мовні уподобання. Розмовному дискурсу (мова йде як про розмовний дискурс в загальному, так і про французький розмовний дискурс, зокрема) також властива інформативність самої ситуації і, як наслідок, компресія мовної форми: контамінація, метонімія, еліпсис, граматичні експресиви, семантичні конденсати. Особливістю розмовного дискурсу є думка про адресата, ввічливість. Мета розмовного дискурсу – забезпечити розуміння змісту висловлення (використання гіпербол, епітетів, метафор і порівнянь, словотворчість, цитація, створення нових фразеологізмів). Розвиваються в розмовній стихії актуальні для особистості ціннісні моделі: мистецтво компліменту, розширення етикетних кліше, закріплення мовної евристики (генеративних висловлювань).
Магістр