Лексико-граматичні особливості функціонування детермінативів в сучасній французькій мові (ID:158456)

Відношення, що встановлюється між означуваним мовної одиниці (номінативний спосіб означення) та її позначуваним (предикативний спосіб означення), не є сталою функціонально-семантичною величиною. Під впливом різноманітних чинників мовного і немовного походження ця величина змінюється з кожним новим вживанням іменника у мовленні і знаходить своє вираження у категорії детермінованості/недетермінованості іменника. У французькій лінгвістиці наукове висвітлення явища детермінованості/ недетермінованості іменника започаткували перші граматики французької мови, авторами яких були К.Лансло, А.Арно та інші. З часу зародження наукового інтересу мовознавців до явища детермінованості значень іменника і до сьогодні воно розглядається, як правило, під кутом зору граматичних функцій детермінативів, серед яких основна роль традиційно відводиться артиклям. У романській лінгвістиці, наприклад, категорія детермінованості/ недетермінованості і категорія артикля настільки взаємопов'язані, що більшість мовознавців навіть не розмежовує їх. Наукові роботи дослідників категорії детермінації зосереджувалися, в основному, не на розкритті її змісту, а лише на розгляді мовних способів вираження цих значень, що у підсумку звелося до звичайного формулювання граматичних правил вживання артиклів та інших детермінативів і тлумачення їх граматичних значень. Іменна синтагма вважається детермінованою на тій підставі, що перед нею знаходиться детермінатив означеності, або ж недетермінованою – якщо такого детермінатива немає.