Лексичні особливості сленгу німецької мови (ID:323347)

ВСТУП Обґрунтування вибору теми дослідження. Однією із найбільш гострих проблематик в лінгвістиці слід визнати неодноразові спроби вчених підійти до визначення сутності і етимології сленгу, що досі є неоднозначними і спірними. Сленг є невід’ємною частиною мови та найбільш проблематичним аспектом лексикології, оскільки відображає лінгвокультурні особливості соціуму, який його використовує. Сленг це той шар лексики, який не збігається з літературною нормою. Деякі дослідники вказують на відмінність сленгу від літературної мови, адже він не властивий мові для загального вжитку і використовується групою людей у залежності від віку, професійних особливостей, спільних інтересів. Проте, сьогодні сленгова лексика потрапила майже в усі сфери людської діяльності: одиниці сленгу вживаються на радіо і телебаченні, в пресі, літературі, в мережі Інтернет, не кажучи вже про усне спілкування людей практично будь-якого віку, соціальних груп і класів. На думку О. Штепуляка «сленг – історично сформований, проте доволі неоднорідний та нестійкий пласт специфічної лексики та фразеології, що є властивою одній обмеженій професійній, соціальній чи іншій особливій групі населення, має чітку емоційно-експресивну забарвленість та використовується для створення ефекту новизни, передачі певного настрою мовця, надання висловлюванню конкретності, точності, виразності та жвавості, а також використовується для уникнення штампів та кліше літературної мови» [29, с. 565].