ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ (ID:1126171)

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ 1.1 Поняття та зміст національної безпеки в сучасних умовах За останні роки питання безпеки загалом, і національної безпеки зокрема, згідно з теоретичними розробками вітчизняних та зарубіжних вчених набуло статусу ключової категорії. Забезпечення національної безпеки завжди було і залишається одним із найвищих пріоритетів для держави та відіграє важливу роль у сучасному суспільстві. Серед іншого, не менш важливим питанням є визначення поняття національної безпеки та уточнення її змісту в сучасних умовах. У зв’язку з цим у нашому дослідженні вважається необхідним, перш за все, дослідити сутність категорії «національна безпека» [1, c. 213]. На сьогодні наукове співтовариство не встановило однозначності з цього питання, а величезний масив визначень національної безпеки, її структурних елементів, який існує в сучасній науці, створює невизначеність у теоретичному розгляді, а також створює плутанину в практичній реалізації їх повноваження правоохоронних органів. Це зумовлює необхідність дослідження теоретичних розробок питання, що розглядається, і, як наслідок, уточнення його нормативного закріплення за законодавством України. Підвищений інтерес наукового співтовариства до національної безпеки та її різноманітні дослідження є значним кроком уперед у розумінні природи та причин цього. Довгий час «національна безпека» ототожнювалася з «безпекою держави», яка, у свою чергу, розумілася як вузька військова і зовнішня політика і спрямованість якої полягала в захисті країни від зовнішніх і внутрішніх ворогів, безпеці державних інституцій, тощо, а розуміння безпеки ґрунтувалося на поняттях «боротьба» та «співпраця». Як зазначив Б.А. Кормичі: «Концепція національної безпеки має велику кількість виміріві та аспектів, відмінність між якими полягає ві тому, щоб у тому числі й відповідніі позиції, з яких розглядається це питання» [2і, c. 22], бо не дивлячись навіть наі наявні принципові узгодження стосовно методології та системиі світогляду в цьому питання, все ж існуютьі яскраво виражені розбіжності в розумінні суті таі змісту національної безпеки у вчених-правознавців, порівняноі з військовими, економістами, політологами, тощо. Тому більшоюі мірою вчені відносять це поняття до багатогранногоі. Власне, термін «національна безпека» був введений уі політико-правовий обіг у 1904 р. іі до 1947 р. характеризувався значенням «оборона» [3і, c. 15]. Переходячи безпосередньо до основного питанняі, зазначимо, що загалом наукова та експертна спільнотаі умовно виділяють два підходи до тлумачення цьогоі терміна: вузький і розширений [4, c. 5і]. Вузьке тлумачення категорії «безпека» у переважної більшостіі вчених пов’язане із загрозами стану зовнішнього проявуі. У цьому контексті національна безпека є ключовоюі метою реалізації зовнішньої політики держави. У цьомуі аспекті необхідно виділити загальноприйняте, класичне трактування національноїі безпеки, яке дає К.С. Гаджієв: «Національнаі безпека — це фізичний захист держави від зовнішніхі насильницьких загроз, переважно військового характеру» [5, сі. 102]. У свою чергу, за словами Єі. І. Скакунової: «Національна безпека – це стан, якийі забезпечує достатню економічну та військову силу націїі для протидії загрозам її існуванню, які надходятьі з боку інших країн та зсередини країниі, і гарантією такої безпеки є володіння військовоїі сили та через міжнародні угоди можливість отриманняі допомоги від інших держав » [6, с. 178і].