УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВИХ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ (ID:1128952)

1.3. Узагальнення зарубіжного досвіду політики регіонального розвитку Світовий досвід державної політики регіонального розвитку значною мірою диференційований, що обумовлено особливостями і розвиненістю національних економік, державним устроєм країн, політичними традиціями і формами міжнародної інтеграції, а тому, виділити домінуючу модель реалізації політики регіонального розвитку практично неможливо. На мій погляд, для України найбільш цікавим є досвід Польщі щодо впровадження контрактної форми стосунків між державою та регіонами. Точкою відліку сучасного етапу регіональної політики Польщі, варто вважати другу половину 1990-х рр. минулого сторіччя. У той час польські політичні еліти зробили ставку на децентралізацію і, як виявилось, не помилилися. Децентралізація на адміністративно-управлінському й територіально-просторовому рівні дала змогу наблизити центри вирішення повсякденних проблем розвитку територій до людей, які на них проживають, а також позбавитися від значної фінансової, а головне політичної залежності від центру. Вирішальне значення на цьому шляху мала перспектива, а згодом і повноправне членство Польщі у Європейському Союзі. На відміну від України, де попри неодноразові спроби розпочати структурні реформи незмінною залишається парадигма політичної, адміністративної і фінансової централізації, децентралізована формула дистрибуції влади у Польщі дала змогу розвивати соціальний і економічний простір держави, виходячи з можливостей і потенціалу кожного регіону, водночас враховуючи загальнонаціональні інтереси і потреби звичайних громадян, незважаючи на місце їх проживання. Тобто мова йде про регіональну політику, сучасний підхід до реалізації якої передбачає усю діяльність органів державної влади (центральних і регіональних), приватних осіб, установ та організацій в регіоні задля підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки, стимулювання розвитку регіонів та зменшення просторових диспропорцій розвитку. Для української держави, модернізаційний процес в якій затягнувся вже більше ніж на два десятиліття, корисно й доцільно аналізувати і запозичувати позитивний доробок інших держав, особливо тих, які були у схожих вихідних умовах, шукаючи нові моделі розвитку, що мали замінити попередній досвід побудови соціалізму. Для Польщі характерні регіональні відмінності, зумовлені з одного боку різним ступенем розвитку суспільно-економічних структур і високим рівнем сільського господарства в економіці країни, а з іншого – занепадом промислових регіонів. Нерівномірність просторового регіонального розвитку країни також сильно зумовлена історичними чинниками. Регіональні відмінності були закладені ще в епоху середньовіччя і підсилилася унаслідок трьох поділів Польщі (1772–1918 рр.), але найбільший слід у просторовій структурі розвитку польських регіонів залишив соціалістичний період часів ПНР. Через це польський простір став характеризуватися трьома видами диспропорції: по-перше, розривом у розвитку між великими містами і рештою країни; по-друге, між східною і західною частинами країни; по-третє – зростаючими внутрішньорегіональними диспропорціями.