Зразок роботи
Кожна професія має свою власну мораль. Особливе місце в системі професійної етики посідає етика державного службовця, оскільки вона значною мірою характеризує взаємовідносини держави і громадянина. Під поняттям “моральність” розуміється особиста чесність, порядність, а в адміністративній поведінці – як майже універсальна норма, згідно з якою службова посада не повинна використовуватися для досягнення особистих корисливих цілей.
Етика державного службовця і юридична відповідальність – категорії нерозривні. Сьогодні, порушення державним службовцем етичних правил, які втілені у правових нормах, відразу викликає реакцію громадськості.
Таким чином, державне і громадське життя значною мірою залежить від моральних цінностей, що утвердилися в суспільстві, від моральних відносин держави і громадянина, соціальної справедливості, нетерпимості до моральних відхилень особи і державних інституцій.
Питання зростання престижу професійної державної служби, підвищення її соціальної ефективності постійно залишається актуальним, оскільки в кінцевому результаті стимулюватиме розвиток громадянського суспільства та сприятиме формуванню позитивного іміджу державних службовців.
Імідж державного службовця має характеризуватися такими якостями, як комунікабельність, красномовність, уміння і бажання подобатися, психічне здоров’я, уміння спілкуватися в конфліктних ситуаціях. Імідж – результат вмілої орієнтації в конкретній ситуації, правильний вибір моделі своєї поведінки.
Оскільки державний службовець представляє не власні інтереси, а держави, він повинен скеровувати свою діяльність та концентрувати увагу проблемних питань інших людей.
Етика державного управління — це нормативна основа державно-владної діяльності, що торкається таких основних проблем управління: справедливий соціальний устрій суспільства і держави, взаємні права та обов’язки керівників і громадян, фундаментальні права людини і громадянина, розумне співвідношення свободи, рівності й справедливості.
Проблему співвідношення етики і управління вперше поставив Н. Макіавеллі. Він розробив особливе політичне мистецтво створення твердої державної влади будь-якими засобами, не зважаючи на жодні моральні принципи: «мета виправдовує засоби». Проте в управлінні суспільством центральне місце посідає людина, тому не можна ігнорувати те, що можна позначити поняттям «людський вимір».
Магістр