Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Ефективна та прозора для громадського контролю інформаційна політика є впливовим інструментом подолання сучасної політичної кризи, що поруч із кризою фінансово-економічною боляче вразила українське суспільство. Однією з причин цієї кризи є в цілому невдала спроба керівних органів державної влади довгий час приховувати від громадськості не тільки масштаби кризових явищ, але й наявність самої кризи взагалі. На місцевому рівні розрив між публічно заявленими цілями і засобами політичної діяльності та їхнім реальним здійсненням відчувається найгостріше.
Установи місцевого самоврядування за своєю конституційною природою максимально наближені до населення, проте, в той же час, законодавчо позбавлені багатьох можливостей чинити цілеспрямований вплив на перебіг подій місцевого і державного життя, оскільки дуже великі важелі влади все ще залишаються в руках регіональних органів державного управління. Реформа конституційних засад місцевого самоврядування, що викладена у відомому законопроекті № 3207-1, а також численні конституційні проекти (у тому числі й проект змін до Конституції, запропонований Президентом України) спрямована на розв'язання вказаної проблеми. Однак перспективи прийняття цих законопроектів видаються дуже примарними.
За таких умов одним з дієвих напрямків вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування, посилення їхнього авторитету і впливу у громадах, піднесення ролі інституту самоврядування в житті українського суспільства є впровадження сучасної інформаційної політики, спрямованої на організацію плідної співпраці владних установ і громадськості у вирішенні загальновагомих питань.
Сутність модерної інформаційної державної політики, її становлення і розвиток в незалежній Україні розглянуто у працях І. Арістової, О. Бандурки, Л. Малашенко, І. Гавради, Л. Губерського, В. Карпенко, І. Кисарець, Б. Кормича, О. Олійника, Г. Почепцова і С. Чукут, О. Сосніна тощо. Практичний досвід використання засобів масової інформації в Україні в ході політичної боротьби досліджується О. Заславською, Д. Дубовим, В. Фесенко, О. Целуйко та ін. Професійні стандарти, етичні норми та законодавчі засади діяльності ЗМІ підсумовано О. Бондаренко. Попри те, за поодинокими виключеннями, майже відсутні дослідження інформаційної складової взаємодії органів місцевого самоврядування та громадськості на локальному рівні. Не дослідженими в державно-управлінській науці залишаються й питання організаційного забезпечення впровадження інформаційної політики органами місцевого самоврядування, механізмів їхньої взаємодії з представниками ЗМІ як регіональними, так і загальноукраїнськими.
Дотепер в Україні відсутній закон про основи державної інформаційної політики, який мав би систематизувати чисельні нормативно-правові акти, що стосуються тих чи інших аспектів здійснення інформаційної політики, унормувати ті новітні тенденції в інформаційній сфері, що сформувалися після прийняття законів України "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування органами масової інформації". Єдину спробу затвердити цей закон було зроблено у травні 1999 р., коли Кабінет Міністрів України спрямував до Верховної Ради України відповідний законопроект. Автори цього документу намагалися, поміж іншого, чітко виокремити засади інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розмежувати сфери їхнього впливу на інформаційні потоки в регіонах.
Провідну роль у процесі вдосконалення інформаційного забезпечення діяльності локальних органів публічної влади мають відігравати прес-служби органів місцевого самоврядування, статутною метою яких є всебічне, оперативне інформування громадськості про діяльність відповідної ради, виконавчих органів та їх посадових осіб, виконавчого комітету, про ухвалені рішення і плани роботи, для роз'яснення принципів управління громадою і заходів щодо їх здійснення.
Об'єктом дослідження є сучасна практика зв’язків з громадськістю в органах державної влади.
Предметом дослідження є процес та інструменти роботи прес-служб органів місцевогосамоврядування.
Метою даної роботи є визначення шляхів оптимізації державної інформаційної політики в контексті діяльності органів місцевого самоврядування, спрямованої на розбудову інформаційної інфраструктури на локальному рівні.
Для реалізації поставленої мети першочерговими завданнями є:
- дослідити історію становлення першої прес-служби Київської міської ради;
- вивчити технології та інструменти в роботі прес-служби;
- вивчити структуру та функціональні завдання прес-служби КМДА;
- дослідити базові заходи та інструменти прес-служби КМДА
У вирішенні поставлених завдань використання системного підходу дозволило дослідити політичний ринок як системне ціле, виявити його структуру, цілі та функції, а також розкрити особливості функціонування. Нормативний метод був необхідний для вивчення правової бази політичної реклами, визначення динаміки виборчого законодавства.
Теоретичну базу дисертаційного дослідження склали також роботи вітчизняних і зарубіжних дослідників з маркетингу, виборчих технологій, політичних комунікацій, реклами.
Інформаційну базу дослідження складає закони та нормативні акти України.
Методологічною основою стали принципи системності, методи порівняльного та структурно - функціонального аналізу, ціннісно - нормативного підходу, аналітико - описовий метод, в поєднанні з конкретно- історичним методом дослідження, що дають можливість простежити генезис становлення і розвитку досліджуваного об'єкта в його взаємозв'язку з іншими феноменами соціально-політичної сфери.
При вивченні особливостей розвитку основних напрямів досліджень у галузі політичного маркетингу та політичної реклами, застосовувалися порівняльний і діалектичний методи, що дозволяють у своєму поєднанні виділити загальні та особливі риси в підходах представників різних наукових шкіл при визначенні сутності даних феноменів.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
1.1. Історія становлення першої прес-служби Київської міської ради
З формуванням державних структур незалежної України виникла проблема заповнення ідеологічного вакууму та формування єдиної системи пропаганди цінностей та постулатів новоствореної держави. А в загальносистемному плані актуалізувалася потреба поточних зв'язків державних структур з громадськістю за допомогою мас-медіа.
Першими були створені прес-центр Верховної Ради та прес-служба уряду. Однак початкові кроки засвідчили, що вони виконували тільки функції ретранслятора і аж ніяк не брали на себе політичної відповідальності.
Після введення інституту президентства та запровадження у структурі президентської адміністрації прес-служби президента України почали налагоджуватися служби зв'язків із громадськістю, проте з досить обмеженими політичними функціями.
ВИСНОВОК
За результатами курсової роботи можна зробити такі висновки:
1. В кожній розвиненій установі, організації чи іншій структурі обов’язково є підрозділ, який виконує інформаційно - комунікаційні функції. Цим підрозділом являється прес-служба.
2. Відповідно до поставлених керівництвом організації завдань, прес-служба виконує різні функції. Функція зв'язків з громадськістю є надзвичайно важливою і відповідальною сферою діяльності органів публічної влади, яка передбачає різноманітні технології та шляхи реалізації інформацій¬ної взаємодії. Адже ефективна робота будь-якого адміністративного органу без чесних, відкритих, доброзичливих відносин між ним і на¬селенням стає проблематичною.
3. У своїй діяльності прес - служба керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами органів виконавчої влади.
4. Розвиток системи зв'язків із громадськістю в органах влади дає можливість створити дійовий механізм вирішення багатьох проблем, що виникають у стосунках між інститутами держави та громадянського су-спільства, і, насамперед, подолати відчуженість між громадськістю та державою, забезпечити баланс стратегічних і особистих інтересів, соці-альну злагоду.
5. До структури Управління інформаційного забезпечення та доступу до публічної інформації КМДА входить відділ інформаційного забезпечення (прес-служба) та відділ доступу до публічної інформації.
6. До основних функій прес-служби КМДА входить: поширення в засобах масової інформації оперативної інформації про діяльність та рішення КМДА, сприяння безперешкодній діяльності засобів масової інформації, забезпечення зв’язку керівництва КМДА з засобами масової інформації, опрацювання інформаційних запитів, що надходять на адресу КМДА від засобів масової інформації, організація брифінгів, прес-конференцій, круглих столів за участю голови та заступників голови КМДА, забезпечення висвітлення змісту розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у засобах масової інформації, проведення акредитації представників засобів масової інформації на засідання колегії та апаратні наради виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а також на інші заходи за участю голови та заступників голови КМДА тощо.
7. Прес-служба КМДА має сильні позиції в локальному інформаційному середовищі, що сприяє формуванню позитивного іміджу місцевої адміністрації, а також всебічному, достовірному та оперативному висвітленню проблемних питань, які відносяться до компетенції міської влади.
8. На сьогодні в прес-службі КМДА зберігаються певні недоліки в роботі, які пов'язані перш за все з недосконалою системою захисту достовірності інформації, оскільки Прес-служба може надавати лише офіційне, неупереджене висвітлення діяльності адміністрації та управлінь. Однак, саме за рахунок викривлення офіційної інформації опозиційні політичні сили намагаються впливати на результати роботи органів місцевого самоврядування або на їх сприйняття територіальною громадою. Отже, захист інтересів органів місцевого самоврядування, публічне відстоювання їхньої позиції з принципових питань є одним з важливих напрямків в роботі прес-служби.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України
2. Закон "Про місцеве самоврядування в Україні"
3. Закон України "Про інформацію"
4. Закон України «Про звернення громадян»
5. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»
6. Закон України «Про основні засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», № 537-У від 9.01.07.
7. Закон України «Про Концепцію Національної програ¬ми інформатизації» від 4 лютого 1998 р. № 75/98-ВР
8. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 p. № 2939-VI
9. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 p. № 1160-IV
10. Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»
11. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»
12. Указ Президента України від 19.03.97 «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звер¬нення»
13. Указом Президента України «Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій» від 20.10.05 №1497/2005
14. Постанова КМУ від 04.01.2002 № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади»
15. Балабанова Л. В. Зв’язки з громадськістю: Навч. посіб. / Л. В. Балабанова, К. В. Савельєва. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2007, с. 7
16. Бебик В.M. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка наблік рилейшнз: Моногр. — К.: МАУП, 2005. — 440 с.: іл. — Бібліогр.: с. 432-437. [Електронне джерело]. Режим доступу - http://studentbooks.com.ua/content/view/1059/42/1/0/
17. Білоус В.В. Технологізація кримінального провадження: стан та перспективи. // Наукові дослідження. Питання боротьби із злочинністю. Випуск №26, 2013.
18. Довідник «Основні засади діяльності прес-служб органів державної влади та місцевого самоврядування: світовий та український досвід». - Донецьк: ДонДУУ, 2011. – 57-60 с. [Електронне джерело]. Режим доступу - http://www.volyn-cppk.com.ua/admin/spaw/uploads/files/dovydnyk_pres_slugba.pdf
19. Дніпренко Н. К. Комунікативна політика в органах місцевого самоврядування та державного управління в Україні: реалії, нові підходи, вихідні тенденції / Н. К. Дніпренко // Зб. наук. пр. УАДУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князева. - К. : Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2. - В 4 ч. - Ч. ІІІ. - С. 217-223.
20. Інформаційна політика в Україні: становлення та стратегія розвитку. [Електронне джерело]. Режим доступу - http://old.niss.gov.ua/book/strateg2/chast%207_cnv.ht
21. Конотощев О. С., Проблеми та перспективи використання технологій електронного урядування в діяльності органів влади України.
22. Лісовський С.Ф. Політична реклама / С.Ф. Лісовський. - М.: ІОЦ "Маркетинг", 2000. - 256 с.;
23. Малиновський В. Я. // Державне управління: Навчальний посібник.- Вид. 2-ге, доп. та перероб.- К.: Атіка, 2003.- 576 с.
24. Маренич В. М. Діяльність прес-служби міської ради в контексті здійснення державної інформаційної політики на місцевому рівні. . [Електронне джерело]. Режим доступу - http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2009-2/doc/4/08.pdf
25. Мельник А.Ф., Васіна А.Ю., Кривокульська Н.М. Менеджмент державних установ і організацій: Навч. посібник / За ред. А.Ф. Мельник. – Київ, 2006, с. 200
26. Політичний процес: основні аспекти та способи аналізу: Збірник навчальних матеріалів / Під. ред. Є.Ю. Мелешкіної. - М.: Видавничий Дім «ИНФРА-М», Видавництво «Всесвіт», 2001. - С. 225.
27. Слісаренко І.Ю. Паблік - рилейшенз у системі комунікацій та управління: Навчальний посібник / І.Ю. Слісаренко. – К.: МАУП, 2001. – ст. 99 – 101.
28. Феофанов О.А. Реклама: нові технології в Росії / О.А. Феофанов. - СПб.: Питер, 2000. - 384 с.
29. Державного комітету телебаченні і радіомовлення України. Офіційний веб – портал: comin.kmu.gov.ua
30. Київська міська державна адміністрація. Офіційний інтернет-портал. Режим доступу - http://kievcity.gov.ua
Магістр