ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ТА АДМІНІСТРУВАННІ ТА ЇХНЄ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ ЕФЕКТИВНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ (ID:588166)

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ 1.1. Поняття закономірності та принципів в управлінні та їх взаємозв’язок Певною проблемою теорії управління є співвідношення понять «закономірності» і «принципи» управління. Доцент кафедри економіки та менеджменту ЛНУ ім. Франка Н. Пак дає таке визначення «Принципи — це закономірності, відносини, взаємозв'язки, керівні засади, на яких ґрунтуються організація та здійснення управління, і які можуть бути сформульовані в певні правила», з якого випливає розуміння принципів і закономірностей, як єдиного цілого. [8] А за інформацією, яку подає Шевченко В. С. «Принципи управління — це правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких створюється, функціонує і розвивається система управління. Вони, на засадах застосування законів і закономірностей управління, відображають прикладний характер управління організаціями», з якого випливає, що принцип – це практичне втілення закономірностей. [16] Як відомо, закономірностями називають причинно-наслідкові зв’язки між деяким явищами. Коли за одних і тих же обставин системи за певним явищем слідує конкретний, заздалегідь відомий наслідок, а якщо більш науковою мовою, то закономірність – це здатність об'єкта, процесу або системи відповідати певним законам, тобто найбільш важливим, необхідним, сталим та повторюваним зв'язкам явищ і процесів, що допомагають розкрити природу, сутність та внутрішній зміст явища.[12] Тобто якщо закон – це внутрішні суттєві зв´язки явищ, то закономірності – радше частковий вияв його дії або первинна його стадія. [2] Закономірності публічного управління зазвичай враховують обставини реальної діяльності, тому частіше всього вони набувають характеру загальних тенденцій або рекомендацій щодо вибору обґрунтованих дій, що наближають практику до ідеальної її моделі в теорії управління. [12]