Зразок роботи
1.2. Актуальні питання соціального забезпечення в Україні
На сьогоднішній день якість життя громадян нашої держави знаходиться на невисокому рівні, тому поставлені задачі, що стосуються соціальної політики, потребують невідкладного вирішення в умовах сучасного нестабільного соціально-економічного становища України.
Передбачені Конституцією України та законами України право на життя, соціальне забезпечення, безпечні умови праці, винагороду за працю, відпочинок, охорону здоров’я і т.д. повинні бути забезпечені соціальною політикою держави. Тому зрозуміло, що ключовим орієнтиром державної політики має бути забезпечення прав і свобод кожної людини 21, с. 150.
Соціальне забезпечення є сукупністю суспільно-економічний дій, що матеріально забезпечують суспільство від соціальних ризиків (інвалідність, хвороба, безробіття, старість, втрата годувальника, нещасний випадок на виробництві тощо).
За своїм змістом відносини соціального забезпечення – це матеріальні відносини, оскільки вони утворюються при задоволенні громадянами своїх особистих матеріальних потреб завдяки індивідуальній формі розподілу, за рахунок спеціально призначених для цього коштів. Вони формуються за рахунок організаційно відокремлених фінансових джерел, виконуються державою за рахунок суспільства. Ці кошти акумулюються у позабюджетних фондах обов’язкового соціального страхування та в державному бюджеті 6, с. 18. На думку П. В. Галаганова соціальне забезпечення – це один із методів розподілу частини ВВП через надання населенню країни матеріальних благ з ціллю вирівнювання їх приватних доходів у випадках появи соціальних ризиків за рахунок коштів цільових фінансових джерел в об’ємі та за умов, суворо нормованих суспільством, державою, для підтримки їх повноцінного соціального статусу 6, с. 18-19.
За нормативами РЄ і ЄС соціальне забезпечення входить до системи, яка містить в собі крім соціального забезпечення і інші форми соціального захисту, наприклад спеціальний та додатковий соціальний захист для окремих прошарків суспільства, а також державну соціальну допомогу 12, с. 568.
На даний час в Україні існує 2 види соціального забезпечення: соціальне страхування працівників та асигнування за рахунок державного, обласного та місцевого бюджетів. В Україні ключовою формою соціального забезпечення є соціальне страхування, яке регулюється Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Основними видами соціального страхування є пенсійне; медичне; у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами зумовленими похованням; від нещасного випадку на виробництві; від професійного захворювання, яке посприяло втраті працездатності; на випадок безробіття та інші види передбачені законодавством України 39, с. 10.
Соціальне страхування є основоположним елементом державної системи соціального захисту громадян, що надає можливість матеріально забезпечувати і підтримувати непрацездатних громадян за рахунок фондів, створених працездатними представниками суспільства.
Із різноманітних визначень «соціального забезпечення» та поглядів науковців, можна виокремити основні ознаки даного поняття:
соціальне забезпечення направлене на збалансування доходів громадян, сприяння їх повноцінному статусу у передбаченому законодавством випадках (старості, втрати годувальника, інвалідності тощо);
регулюється та виконується виключно державою з цільових, спеціальних фондів, а також фондів обов’язкового соціального страхування 12, с. 569.
Проблема соціального забезпечення населення України в останній час стає все більш масштабною, оскільки політична ситуація та соціально-економічні чинники призвели до погіршення добробуту населення.
Нині дуже актуальною і потрібною є заміна непродуктивної і не результативної соціальної політики на якісно нову політику, що зробить акцент на добробуті не тільки певної соціальної групи, а й кожної людини. Дані зміни необхідні для того щоб Україна стала справді європейською державою, яка дотримується стандартів європейської спільноти з приводу покращення якості життя населення і займає достойне місце на світовій арені 21, с. 164.
Першочерговими заходами покращення соціальної політики, що підлягають якнайшвидшій реалізації є: підвищення зайнятості громадян: покращення мотивації праці; визначення шляхів істотного підвищення вартості національної робочої сили; налагодження процесу зростання платоспроможного попиту населення; комбінування динамічної, стабільної соціальної політики економічного зростання; популяризація руху волонтерів;
боротьба з бідністю 21, с. 161.
Закон України «Про соціальні послуги», прийнятий 19.06.2003 р. Верховною Радою України, був, фактично, на той час основою для реформування соціальної сфери в Україні. Проте, закон став поштовхом до колізій у національному законодавстві, оскільки його норми не були відображені у відповідних підзаконних актах. Даним актом було дещо призупинене реформування соціального забезпечення громадян України, у зв’язку з тим, що не був розроблений доцільний механізм впровадження положень цього закону. Внаслідок цього ускладнилась діяльність деяких соціальних установ.
03.09.2012 р. наказом Міністерства соціальної політики України було затверджено Перелік соціальних послуг, що надаються особам, які опинились у складних життєвих обставинах і самостійно не можуть їх подолати. Проте питання про якість соціальних послуг, надання яких фінансується з бюджету так і не було врегульоване 31, с. 162.
Позитивним моментом актуального становища соціального забезпечення населення в Україні є те, що 17. 01. 2019 р. був прийнятий новий Закон України «Про соціальні послуги», що вступить 01.01.2020 р. Вказаний нормативний акт передбачає головні правові та організаційні основи надання соціальних послуг, що направлені на профілактику тяжких життєвих обставин, протидію та боротьбу з наслідками таких обставин. Даний закон передбачає в перспективі налагодження процесу надання соціальних послуг соціально вразливим верствам суспільства, що є вкрай важливим завданням як держави, так і органів місцевого самоврядування.
Таким чином, враховуючи всі вищевикладені факти можна стверджувати, що існуюча нормативно-правова база, що регулює соціальну сферу в Україні, зокрема процес соціального забезпечення громадян, не повною мірою відповідає європейським стандартам, і як наслідок потребує доповнень та змін.
Для якісної реалізації механізму системи соціального забезпечення необхідно: реформувати систему бюджетування соціальної сфери; вдосконалити рівень національних соціальних інститутів за допомогою досвіду передових практик зарубіжних країн; налагодити процес зростання платоспроможності попиту населення: забезпечити обмін фінансовими, інформаційними, кадровими ресурсами в рамках загальної системи соціально-економічних відносин; реорганізувати застарілі, забюрократизовані мережі державних установ соціального забезпечення, на утримання яких передбачено більше коштів, ніж на соціальне забезпечення тощо.
Магістр