Зразок роботи
ВСТУП
Проектуванням охоплено всі сфери життєдіяльності людини і суспільства. Воно тісно взаємодіє з усіма функціями управління і, будучи формою вироблення і прийняття рішення, важливим елементом циклу управління, забезпечує реалізацію інших його функцій. У конкретній формі — проектування є виразом прогностичної функції управління. Воно є попереднім відтворенням дійсності, створенням прототипу передбачуваного об’єкта, явища чи процесу за допомогою специфічних методів. Воно застосовується як для розробки різних варіантів вирішення нових соціальних проблем, так і для складання соціальних планів та програм з регулювання видозмінених, хоч і вже відомих, соціальних процесів та явищ.
Проектування — це складна, творча діяльність, яку спрямовано на вибір найліпшого варіанта майбутніх дій для досягнення основної мети. Проектування конструює модель соціальної системи, яка будується, визначає її соціальні характеристики.
До проектування, як правило, залучається велика кількість найбільш кваліфікованих фахівців, бо в цьому процесі багато що залежить від особистості проектанта, його здатності грамотно й нестандартно думати.
Об’єктами проектування можуть бути соціальні інститути, явища, процеси. Воно може бути зв’язане з удосконаленням функцій таких соціальних інститутів, як економіка, політика, освіта та ін., зі створенням умов для ефективної діяльності в будь-якій сфері, у тім числі трудовій.
Соціальне проектування обслуговує всі види діяльності людини, але тільки за системного підходу можливе оптимальне проектування суспільних явищ і процесів. У цьому й полягає особливість соціального проектування, що воно охоплює всі види суспільної життєдіяльності на різних її рівнях: організація, район, місто, область, країна в цілому.
Соціальне проектування має орієнтуватися не на суб’єктивні бажання, а на знання об’єктивних законів соціального розвитку, на наукові методи — використання матриці ідей, входження в роль, методи аналогій, асоціацій, повної реорганізації тощо.
Матриця ідей (сукупність ідей представлених у вигляді таблиці) використовується за обмежених можливостей, коли розробка проекту залежить від складності й першочерговості поставлених завдань, від термінів, у межах яких потрібно реалізовувати задум, від трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
Входження в роль (програвання ролі, представляючи і характеризуючи стандарти і цінності відповідної соціальної групи) — це намагання зрозуміти, що саме необхідно зробити для реалізації проекту. Проектувальник вивчає умови, в яких відбуваються процеси, реалізуються інтереси і потреби людей.
Застосування аналогій у соціальному проектуванні доцільне тоді, коли є позитивний досвід ефективного вирішення соціальних проблем робочого місця, організації, міста, окремих соціальних груп населення. Відомі підходи до вирішення соціальних проблем можуть бути взірцем, еталоном, добрим прикладом. Соціальний проект, розроблений за аналогією, не обов’язково має повністю повторювати те, що вже відомо. У ньому можуть використовуватися й цілком нові елементи.
Застосування асоціації в розробці проекту можливе тоді, коли необхідно прийняти абсолютно нове рішення, але його можна конструювати за аналогією дій в іншій ситуації. Інакше кажучи, принцип розв’язання проблем в одній сфері підказує шлях до їх розв’язання в іншій.
Метод асоціації може використовуватись через модифікацію, коли з урахуванням накопичених знань розробляються підходи, що уможливлюють видозміни об’єкта, тобто стосуються не тільки його форми, а й суттєво змінюють зміст.
Метод асоціації може полягати і в цілковитій відмові від відомих принципів функціонування якогось об’єкта та заміні їх новими вихідними положеннями, що і є суттю повної реорганізації. Отже, метод асоціації ніби поєднує в собі адаптацію, моделювання й повну реорганізацію.
У житті бувають ситуації, які висувають проблеми цілком не схожі на інші. Тоді для проектування дій щодо їх розв’язання можна користуватися вже відомим нам методом мозкового штурму, або його різновидом — методом синектики.
Магістр