Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасне українське суспільство характеризується складними соціально-політичними та економічними процесами, які неоднозначно впливають на життя людей. Водночас у міру розшарування суспільства стає все більше людей, які потребують додаткової уваги з боку держави. На жаль, до цієї категорії потрапляють діти, особливо ті, що виросли у складних, кризових сім’ях. Недостатня підтримка сім'ї та природна потреба в співчутті, співпереживанні та духовному захисті штовхають їх на екстремальні способи поведінки. Один з них втік з дому і жив на вулиці, страждаючи від усіх наслідків цього соціального явища.
Дитяча бездоглядність і безпритульність – явища, які супроводжують практично всі етапи суспільного буття. На жаль, незважаючи на значний прогрес цивілізації, людство не змогло якісно запобігти їх виникненню та повністю ліквідувати наслідки, які є в багатьох країнах світу, навіть у високорозвинутих. Проте кількість дітей у тій чи іншій категорії залежить від політичної та соціально-економічної ситуації в суспільстві, рівня культурного розвитку, етичних принципів, сили генетичної пам'яті сімейних традицій та поваги до сімейних традицій. Історія нашої країни містить відомості про різноманітні прояви цих явищ, які змінювалися з часом, набували тієї чи іншої форми відповідно до обставин, що їх спричинили, але не втратили свого сенсу дотепер.
Актуальність теми роботи полягає в тому, що кількість безпритульних дітей з кожним роком зростає. Так, за даними ЮНІСЕФ, в Україні понад 150 тисяч безпритульних дітей. Негативні соціально-економічні та політичні зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, погіршили умови проживання та виховання дітей у сім’ї. Це призводить до підвищення ризику для дітей та їхніх батьків. Звертає на себе увагу і той факт, що негативні тенденції у розвитку дитини та вихованні дітей посилюються економічними та моральними катаклізмами в суспільстві. Усе це сприяє поширенню бездоглядності, безпритульності, жорстокого поводження з дітьми, залученню дітей та підлітків до антигромадської діяльності, визначенню для окремих груп неповнолітніх статусу «діти вулиці». Дитяча безпритульність, у свою чергу, призводить до таких соціальних наслідків і відхилень у поведінці, як зростання злочинності, підліткової злочинності, дитячої проституції, алкоголізму, наркоманії тощо.
Теоретичні методи та практика вирішення вищезазначених проблем довели, що, окрім об’єктивних причин політичного та економічного характеру, причинами такого стану речей є недостатність державних механізмів попередження явища неблагополуччя сім’ї, відсутність належної координації між установами, які займаються проблемами дітей. Інтерактивні, епізодичні дії невідкладного характеру переважають над систематичними превентивними заходами, а існуючі превентивні системи недостатні для виконання викликів і потреб часу. У зв’язку з цим державні органи часто обирають найпростіший вихід із бездоглядності дітей — позбавлення батьків прав або поміщення в інтернатні заклади. Проте ці заходи не вирішили проблему, а лише поглибили її.
Діти вулиці – це переважно хлопчики та дівчатка, які живуть у бідних чи неблагополучних сім’ях. Крім того, діти, які народилися та виросли в на перший погляд нормальних сім’ях, часто опиняються на вулиці, стверджують працівники притулків, прокуратури та поліції. Одні тікають, тому що втомилися від нескінченних суперечок батьків, інші, тому що вони занадто зайняті на роботі, щоб бачитися з батьками, а треті тікають, тому що батьки не можуть задовольнити їхні примхи: купити модний одяг чи дорогі мобільні телефони.
Проблема «дітей вулиці» в Україні є надзвичайно актуальною та складною, щодня на наших очах тисячі підлітків без родинного тепла пиячать, вживають наркотики, жебракують та скоюють злочини.
Дослідження дитячої бездоглядності та безпритульності вже давно є темою, яка хвилює дослідників і практиків у галузі дітей.
Психологічні та соціально-педагогічні аспекти цієї проблеми досліджували О. Безпалько, Н. Павлик, Ж. Петрочко, І. Пєша, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Кальченко. Дослідженню витоків явища дитячої бездоглядності та безпритульності, їх характерних періодів у конкретно-історичному періоді присвячено праці А. Зінченка, В. Вакуленка, В. Виноградової-Бондаренко, І. Голубочки, І. Галатиря, І. Ченбая. періоди. Л. Волинець, М. Бутко, І. Доля, І. Цибуліна, Ю. Харченко, С. Толстоухова та З. Кияниця розглядають питання національної політики та державного управління у сфері запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності. Проблемі взаємовідносин органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських організацій присвячені наукові дослідження О. Безпалько, М. Левчука, А. Матвійчука, Ю. Горемикіної, Л. Сідельник, Н. Калінкіної та О. Котукової.
Тому важливим напрямом у профілактиці дитячої безпритульності та бездоглядності на даному етапі є розробка та затвердження загальнодержавних цільових програм соціального захисту та покращення становища дітей, забезпечення координації Кабінетом Міністрів України діяльності центральних та місцевих виконавців. Актуальність та недостатня дослідженість окремих аспектів цього питання зумовили вибір теми дослідження: «Особливості роботи соціального працівника з бездоглядними та безпритульними дітьми»
Метою магістерської роботи є аналіз особливостей роботи соціального працівника з безпритульними та бездоглядними дітьми.
Об’єктом дослідження є соціальна робота з бездоглядними та безпритульними дітьми.
Предметом дослідження є аналіз особливостей роботи соціального працівника з бездоглядними та безпритульними дітьми.
Завдання магістерської роботи:
Дослідити сутність визначення бездоглядні та безпритульні діти як соціально-педагогічного явища;
Проаналізувати причини виходу дітей на вулицю та виникнення категорії «діти вулиці»;
Обргунтувати поняття бездоглядні та безпритульні діти як категорія «дітей вулиці»;
Дослідити особливості надання соціальної допомоги бездоглядним та безпритульним дітям різними закладами соціального захисту;
Дослідити технології, методи та форми роботи соціального працівника з дітьми вулиці;
Проаналізувати соціально-профілактичну робота з дітьми вулиці;
Обгрунувати сучасний стан роботи соціальних працівників з дітьми вулиці;
Запропонувати рекомендації щодо удосконалення соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці в роботі соціального працівника
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів: Дослідження дитячої бездоглядності та безпритульності набувають подальшого розвитку через використання профілактичних програм на державному та районному рівнях, матеріал дослідження та його висновки можуть бути використані в практичній роботі соціальних працівників та соціальних педагогів, Їх діяльність спрямована на попередження та подолання дитячої бездоглядності та безпритульності, підвищення виховного потенціалу сімей.
Практична цінність дипломного дослідження може бути використана соціальними педагогами, студентами, які готують практичні заняття, викладачами виховної роботи, батьками, які працюють у профілактиці бездоглядних та безпритульних дітей.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають науково-педагогічні основи виховання (Д. Пащенко, І. Бех, Н. Чернуха, В. Сухомлинський та ін.), технічне регулювання соціально-виховного процесу та характеристика профілактичної роботи Ж. Петрочко, С. Харченко, О. Полякова та ін.); нормативно-законодавча база України щодо соціального захисту дітей: Конституція України, Сімейний кодекс України, закони України «Про охорону дитинства», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».
Теоретико-методичні та науково-практичні основи профілактики виникнення дітей вулиці були закладені у дослідженнях вітчизняних педагогів (Т. Журавель, А. Капська, В. Оржеховська, О. Безпалько, І. Пінчук), психологів (Н. Сироти, Ю. Калашникова, Л. Бутузова,), медиків (І. Ільїнської, В. Покровського, О. Пурік, Б. Ворник,), соціологів (М. Варбан, О. Балакірєвої, О. Артюх). Вивченням дитячої бездоглядності займалися такі українські науковці як: А. Артамонов, І. Бех, О. Антонов-Турченко, В. Довженко, Г. Єременко, Л. Волинець, С. Максименко, Г. Науменко, В. Заїка, В. Панк, О. Січкар, О. Петращук, Ю. Якубова та інші., які у своїх дослідженнях вони висвітлюють проблеми бездоглядних дітей, наголошуючи на складності процесу їх ресоціалізації.
Вищезазначені вчені ще не знайшли єдиного вирішення цієї проблеми. У роботах А. Кацеро, Ю. Клейберг, Т. Зайцевська, А. Прялухіна,Т. Малихіна, І. Цушко розглядаються психолого-педагогічні особливості бездоглядних та безпритульних дітей та ін. Особливостям негативного впливу вулиці на дитину присвячено праці А. Гонєєва, І. Звєрєвої, Є. Слуцького, О. Селіванової, та ін.; удосконаленню соціально-правового захисту дітей праці О. Караман, Ж. Петрочко та ін.
Особливості професійної діяльності соціального педагога з дітьми групи ризику розглядаються в роботах І. Мамайчук, Л. Міщик, О. Карпенко, А. Поляничко, Л. Оліференко, С. Харченко, О. Січкар, та ін. Вирішення проблеми дитячої бездоглядності та безпритульності у різні історичні періоди розкривають Р. Волянюк, В. Виноградова-Бондаренко, А. Зінченко, І. Діптан, О. Паращевіна, О. Ільченко, Т. Янченко та ін. Незважаючи на ґрунтовну наукову працю видатних вчених, велика кількість питань профілактики залишається недостатньо вивченою, особливо щодо попередження явища «діти вулиці».
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонауковий метод і спеціально-пізнавальний метод, вибір яких залежить від особливості його мети і завдання, об'єкта і предмета. Тому в роботі використано наступні методи: аналізу, синтезу, класифікації та узагальнення наукової соціально-педагогічної, юридичної, історичної та психологічної літератури; діалектичний, історико-правовий, формально-логічний, системний; емпіричний методи.
Наукова новизна. Подальший розвиток досліджень роботи соціальних працівників з дітьми вулиці; рекомендації щодо вдосконалення роботи соціальних працівників з дітьми вулиці в напрямку соціальної профілактики; запропоновано авторське трактування понять «бездоглядні діти» та «соціально-профілактична робота з дітьми вулиці»
Структура магістерської роботи. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 71 пункт та трьох додатків. Графічний матеріал - 15 рисунків, 4 таблиці. Загальний обсяг магістерської роботи становить 102 сторінки, обсяг основної частини становить 88 сторінок.
